Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року Справа № 917/1566/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"на ухвалугосподарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р. (суддя Тимощенко О.М. ) та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. (судді: Медуниця О.Е., Бондаренко В.П., Шепітько І.І.) у справі№917/1566/13 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" простягнення 43 620 472 грн. 66 коп. за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській областіза участю представників: від державної виконавчої служби не з'явилисьвід позивача Єршова С.В., довіреність №14-108 від 18.04.2014 р.від відповідача Токарь Є.А., довіреність №10-74/2104 від 23.02.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області.

Вказана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем норм чинного законодавства в процесі здійснення виконавчого провадження за наказом господарського суду Полтавської області №917/1566/3 від 03.02.2014 р.

Так, на думку скаржника, 12.09.2014 р. державним виконавцем безпідставно винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 в порядку п. 15 ч. 1 ст. 37 Закон України "Про виконавче провадження", чим порушено законні права стягувача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р., залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р., вищевказану скаргу позивача задоволено частково, а саме:

- визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області щодо винесення постанови від 12.09.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 03.02.2014 р. у справі №917/1566/13;

- визнано незаконною та скасовано постанову від 12.09.2014 р. про зупинення виконавчого провадження ВП №44618033 з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 03.02.2014 р. у справі №917/1566/13;

- в частині вимог за скаргою про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області поновити виконавче провадження ВП №44618033 скаргу відхилено.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. та відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області щодо зупинення виконавчого провадження ВП №44618033.

Касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при винесені оскаржуваних ухвали та постанови порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, приписи Закону України "Про виконавче провадження" та положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємст паливно-енергетичного комплексу".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.07.2015 р.

В судове засідання 06.07.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник виконавчої служби в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника виконавчої служби.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. та відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області щодо зупинення виконавчого провадження ВП №44618033.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали оскарження, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій ? до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів оскарження, рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2013 р. у справі №917/1566/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8 623 306 грн. 93 коп. пені, 1 724 661 грн. 39 коп. 3% річних, 10 590 904 грн. 43 коп. 7% штрафу, 747 187 грн. 43 коп. інфляційних нарахувань. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господаського суду від 17.01.2014 р. вказане рішення скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 073 605 грн. 64 коп. пені, 8 796 203 грн. 05 коп. 7% штрафу, 1 104 780 грн. 87 коп. 3% річних та 747 187 грн. 43 коп. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 1 549 701 грн. 29 коп. пені, 1 794 701 грн. 38 коп. 7% штрафу та 619 880 грн. 52 коп. 3% річних. В частині стягнення 837 597 грн. 15 коп. інфляційних втрат в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

На виконання даних судових актів, 03.02.2014 р. господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1566/13.

Вказаний наказ пред'явлено до виконання стягувачем до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області від 05.09.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП №44618033 з примусового виконання зазначеного наказу.

Надалі, постановою державного виконавця від 12.09.2014 р. виконавче провадження ВП №44618033 зупинено на підставі п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв'язку з тим, що боржник включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Керуючись наведеними нормами, позивач у справі подав скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області.

Скаржник, зокрема, вважає дії державного виконавця незаконними та необґрунтованими, оскільки, на момент прийняття постанови про зупинення не існувало всієї сукупності умов, з настанням яких норми Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та Закону України "Про виконавче провадження" передбачають обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Так, на думку заявника, внесення підприємства до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є самостійною підставою для зупинення виконавчого провадження щодо такого боржника.

При цьому, позивач стверджує, що загальна сума заборгованості, стягнутої судами в межах справи №917/1566/13, не була підтверджена учасниками розрахунків (стягувачем та боржником) станом на 01.01.2013 р. Вказане є свідченням того, що дана заборгованість не відповідає визначенню заборгованості в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а, отже, приписи цього закону не можуть застосовуватись в процесі її стягнення, в тому числі і в порядку виконавчого провадження.

Місцевий та апеляційний господарські суди погодились з наведеними доводами позивача, з огляду на наступне.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження": виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплекс до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Як роз'яснено в рішенні Конституційного суду України від 13.12.2012 р. у справі №18-рп/2012 вказані положення закону слід розуміти так:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

З огляду на наведене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виконавче провадження підлягає зупиненню в порядку п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі наявності сукупності таких умов:

- підприємство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості;

- заборгованість підпадає під її визначення в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- заборгованість підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013 р.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що стягувана в межах справи №917/1566/13 заборгованість за своєю правовою природою є нарахуванням 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат і не включає в себе суму основного боргу.

Однак, як вбачає колегія суддів Вищого господарського суду України, місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили правової природи даної заборгованості в розумінні приписів Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме суми, відповідно до норм чинного законодавства, входять до заборгованості, що виникає через неповні розрахунки за енергоносії, а також не визначили, які саме докази є належним та допустимим підтвердженням існування відповідної заборгованості між учасниками розрахунків станом на 01.01.2013 р.

Отже, судова колегія суду касаційної інстанції приходить до висновку, що господарські суди попередніх інстанцій не надали вірної правової оцінки правовідносинам, що є предметом судового розгляду у справі №917/1566/13 за скаргою позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, тому прийняті з цього приводу судові рішення підлягають скасуванню.

Як зазначено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" №11 від 24.10.2011 р. передбачено, що, відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції, як і ухвала місцевого господарського суду, прийняті за відсутності повного та всебічного встановлення всіх фактичних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, справа №917/1566/13 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вірно застосувати до спірних правовідносин відповідні норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.11.2014 р. у справі №917/1566/13 скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Матеріали оскарження у справі №917/1566/13 надіслати до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк