Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 922/3376/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі№ 922/3376/16Господарського суду Харківської областіза позовомКерівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській областідо1. Топільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ДРР Харківської області; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4проповернення земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :від прокуратури: від позивача: від відповідачів:Красножон О.М. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 05.12.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Россолов В.В., судді - Тихий П.В., Терещенко О.І.) від 01.02.2017, у справі №922/3376/16 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Харківської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.13 Закону України "Про оренду землі", ст.93 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.ст.235, 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники позивача та відповідачів не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі Держгеокадастр, позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Топільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дворічанської районної ради Харківської області (далі школа, відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4, відповідач-2), в якому просить суд витребувати у ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку державної форми власності площею 20,0000га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану на території Пісковської сільської ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 538468,15грн та повернути її школі шляхом підписання акта прийому-передачі.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначив, що договір про співпрацю вчинений відповідачами для приховання договору оренди земельної ділянки; оскільки вчинений відповідачами договір не пройшов державну реєстрацію він не є укладеним, що свідчить, що ФОП ОСОБА_4 незаконно користується земельною ділянкою, чим порушує вимоги земельного законодавства та інтереси держави, що є підставою для втручання органів прокуратури та повернення спірної земельної ділянки відповідачем-2 відповідачу-1. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.203, 235, 387, 1212 ЦК України.

Судами встановлено таке.

Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області №333 від 09.08.2010 школі передано в постійне користування земельну ділянку площею 20,00га на території Пісківської сільської ради Дворічанського району Харківської області за межами населеного пункту, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2, за яким цільовим призначенням (використанням) вказаної земельної ділянки визначено ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до інформації Держгеокадастру №10-20.17-0.5-1856/2-16 від 10.08.2016 вартість 1га ріллі на території Пісківської сільської ради Дворічанського району Харківської області станом на 01.01.1995 року становить 3196,88грн (станом на 01.01.2016 з урахуванням індексації - 26923,41грн).

Таким чином, загальна вартість вказаної земельної ділянки загальною площею 20,0000га станом на 01.01.2016 складає 538468,15грн.

10.03.2015 між відповідачем-1 - школою, та відповідачем-2 - ФОП ОСОБА_4, укладено договір про співпрацю (далі Договір, т.1 а.с.24), відповідно до умов якого сторони дійшли згоди здійснювати співпрацю у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії договору на земельній ділянці площею 20,00га (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2, виданий 19.05.2011 школі); в рамках співпраці сторони для дослідних цілей та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічного стану, зниження плодючості земельної ділянки (п.7 Договору).

Згідно з пункту 1.2. Договору сторони погодили форми участі сторін в досягненні мети:

- фінансові внески або інші види допомоги;

- техніка, сільськогосподарський інвентар, паливно-мастильні матеріали, добрива, інші засоби обробітку захисту рослин, матеріальні цінності, розрахунки та оформлення відповідної документації;

- трудова діяльність.

За змістом пункту 9.2. Договору відповідач-2 має надавати відповідачу-1 матеріальні внески в розмірі не менше 2500,00грн за 1га у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт.

Відмовляючи в задоволенні позову суди правомірно виходили із такого.

У відповідності до приписів статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Прокурор стверджує, що Договір є удаваним, оскільки фактично ним сторонами унормовано правовідносини оренди землі у формі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою.

Виходячи з заявлених у позові вимог до предмету доказування входить доведення прокурором обставин незаконного безпідставного вибуття земельної ділянки із володіння і користування школи, та незаконного безпідставного набуття володіння і користування нею ФОП ОСОБА_4, зокрема того, що школа внаслідок передачі земельної ділянки у користування ФОП ОСОБА_4 або із інших підстав позбавлена обсягу права володіння і користування земельною ділянкою - виробничого застосування і споживання корисних властивостей природного об'єкта, а також створених за його допомогою благ, а ФОП ОСОБА_4, відповідно, самостійно володіє і користується на власний розсуд земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні відповідача-1, порушуючи інтереси позивача - Держгеокадастру.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч.1 ст.397 ЦК України).

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач); власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав; землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору (ч.1 ст.407, ч.ч.1, 3 ст.409, ч.1 ст.410 ЦК України).

За оцінкою судів у Договорі сторонами унормовано правовідносини за якими школа, спільно діючи з ФОП ОСОБА_4, здійснює вирощування сільськогосподарських культур незаборонених законодавством для власних дослідних та навчальних цілей, а ФОП ОСОБА_4 отримує право розпорядження вирощеною продукцією з пов'язаним з ним обов'язком компенсації (в розмірі не менше 2500,00грн за 1га вирощеної продукції); при цьому обумовлене договором поняття "співпраці" не надає відповідачу-2 право володіння і користування земельною ділянкою, що полягає у самостійному в повному обсязі утриманні і виробничому застосуванні та споживанні корисних властивостей природного об'єкта.

Судами встановлено факт відсутності будь-яких доказів передачі відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки у володіння і користування, зокрема, актів приймання-передачі. Відтак, прокурором, в попередніх судових інстанціях документально не підтверджено факту вибуття земельної ділянки з володіння і користування школи у володіння і користування ФОП ОСОБА_4

Судами також встановлено, що:

- згідно даних акта обстеження земельної ділянки (т.1 а.с.161) 05.09.2016 комісією Пісківської сільської ради Дворічанського району Харківської області з питань земельних відносин, використання природних ресурсів та екології було проведено обстеження земельної ділянки площею 20,00га, яка знаходиться у постійному користуванні школи, та встановлено використання земельної ділянки для навчальних цілей та сільського господарства; комісією було встановлено, як вирощування на даній ділянці озимої пшениці та проведення оранки трактором Т-150к ОСОБА_4, так і перебування на останній школярів, які під керівництвом вчителя ОСОБА_6 ознайомлювались з технологією обробітку землі, на підставі чого комісією було зроблено висновок про відсутність факту зміни цільового призначення земельної ділянки. Відповідний висновок відображений також у довідці, виданій головою Пісківської сільської ради, від 02.12.2016 року №02-20/643 (т.1 а.с.162);

- у листі Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 25.04.2016 №01-46/938 (т.1 а.с.23) на запит заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури з приводу додержання освітніми закладами вимог земельного законодавства вказується про використання усіма навчальними закладами на території смт.Дворічна та Дворічанського району земельних ділянок виключно для дослідних та навчальних цілей;

- школою було надано інформацію стосовно заходів з виконання робочої програми на 2014/2015 рік та 2015/2016 рік (т.1 а.с.80-84), з якої суди встановили включення до даного переліку заходів з дослідження "основ природного землеробства", "живлення рослин та способи його регулювання", "складання технологічної карти вирощування певної культури", "захисту рослин від шкідників і хвороб", "вирощування сортового матеріалу для власних потреб", "збирання врожаю", "способів збирання сільськогосподарських рослин" тощо, тобто практичне застосування земельної ділянки у шкільному навчальному процесі.

Оцінивши докази та повно встановивши обставини справи, суди дійшли до правомірного висновку, що школа здійснює допуск на свою територію ФОП ОСОБА_4 з власними матеріальними та трудовими ресурсами для проведення за допомогою останнього вирощування сільськогосподарських культур, як складової частини навчального курсу школярів, внаслідок чого ФОП ОСОБА_4 отримує право розпорядження вирощеною продукцією, з компенсуванням суми коштів не за користування земельною ділянкою, а за вирощену за допомогою школи продукцію. За таких обставин вірним є і те, що земельна ділянка залишається у володінні і користуванні школи і не передається у володіння і користування ФОП ОСОБА_4

Зазначене вище, спростовує доводи Заступника прокурора Харківської області про те, що уклавши Договір його сторони мали на меті приховати відносини оренди землі, адже аналіз умов Договору свідчить про укладення відповідачами договору, який хоча і не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадами цивільного законодавства (ч.1 ст.6 ЦК України), та про відсутність в ньому умов, притаманних правовідносинам оренди землі.

В статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди, відмовляючи в позові про витребування земельної ділянки, також правомірно виходили із того, що: по-перше, прокурором не доведено перебування земельної ділянки у володінні і користуванні відповідача-2; по-друге, Договір є чинним, не визнавався у судовому порядку недійсним (не встановлено факту удаваності правочину), не є нікчемним (ст.254 ЦК України), що також виключає правомірність повернення земельної ділянки з користування в порядку реституції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи прокуратурою належним чином не доведено ані порушення інтересів держави ані порушення інтересів держави в особі Держгеокадастру.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 ст.1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, саме порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту та є необхідною умовою для задоволення судом заявлених вимог.

Разом з тим, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, прокурором окрім посилання на формальне порушення процедури надання в користування земельної ділянки, не зазначено які саме інтереси держави в особі Держгеокадастру порушено укладенням Договору, не доведено ані негативного впливу на навчальний процес, ані можливості постійного землекористувача здійснювати самостійно обробіток земельної ділянки з отриманням більшої матеріальної вигоди, ніж визначена Договором, ані дійсної можливості Держгеокадастру передати спірну земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні відповідача-1, в оренду. Також не спростовано посилань відповідача-1 на те, що існування вказаного правочину, надало останньому, як державній установі, задіяти додаткові джерела фінансування для зміцнення матеріально-технічної бази навчального закладу.

Доводи скаржника про те, що відповідач-1 не погоджував укладення Договору з Міністерством освіти і науки України, колегія суддів не приймає до уваги. Так, по-перше, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, ні в інших наявних в матеріалах справи поясненнях, наданих під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, прокурором не зазначалися такі обставини в якості підстав позову, а отже твердження, що суди безпідставно не перевіряли та не оцінювали їх, колегія суддів вважає необґрунтованими. До того ж, такі доводи суперечать позиції самої прокуратури щодо визначеної нею правової природи Договору, виходячи з якої, прокурор в попередніх інстанціях доводив укладення сторонами, в дійсності, договору оренди землі, а не договору про спільну діяльність з порушенням порядку для укладення таких договорів. По-друге, такі доводи могли б заявлятись у спорі про недійсність Договору, втім не впливають на правильність вирішення судами спору в даній справі, оскільки навіть їх підтвердження не буде свідчити про нікчемність Договору, як правової підстави для застосування ст.ст.387, 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі Господарського суду Харківської області №922/3376/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

І. Ходаківська