Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.03.2017 року у справі №905/5689/13
Постанова ВГСУ від 06.04.2015 року у справі №905/5689/13
Ухвала КГС ВП від 23.07.2018 року у справі №905/5689/13
Постанова ВГСУ від 11.11.2015 року у справі №905/5689/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 905/5689/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача-1: позивача-2: позивача-3: позивача-4: позивача-5: позивача-6: позивача-7: позивача-8:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) Москаленко О.О. паспорт Москаленко О.О. дов. від 20.10.2013р. не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) Гузь В.О. паспорт не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від відповідача-4:Радоуцька І.О., Омельченко О.О., не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особине з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Гузя Василя Олексійовича, Арабаджи Олександра Георгійовича, Москаленко Жанни Олександрівни та Москаленка Олега Олексійовичана рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18.06.2014р. Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р.у справі№ 905/5689/13 Господарського суду м.Києваза позовом1.Супруна Георгія Васильовича, 2.Арабаджи Олександра Георгійовича, 3.Козеренка Миколи Григоровича, 4.Москаленка Олега Олексійовича, 5.Москаленко Жанни Олександрівни, 6.Худяка Романа Анатолійовича, 7.Гузя Василя Олексійович 8.Тальникова Володимира Олександровичадо1. Фонду державного майна України, 2. Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", 3. Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь", 4. Бойка Володимира Семеновичатретя особа Донецьке територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прозобов'язання вчинити певні дії та визнання права на акції

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Супрун Георгій Васильович, Арабаджи Олександр Георгійович, Козеренко Микола Григорович, Москаленко Олег Олексійович, Москаленко Жанна Олександрівна, Худяк Роман Анатолійович, Гузь Василь Олексійович та Тальников Володимир Олександрович звернулися з позовом до Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі - ПАТ "ММК ім.Ілліча"), Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" (далі - ПрАТ "Ілліч-Сталь") та Бойка Володимира Семеновича про:

- визнання не розподілу акцій між членами організації орендарів згідно п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" при приватизації державного майна України і створенні Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" таким, що порушує майнові права позивачів;

- визнання не розподілу акцій між членами організації орендарів згідно п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" при створенні установи Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" таким, що порушує майнові права позивачів;

- визнання не розподілу акцій 50% пакету акцій + 1 акція, викуплених на основі договору купівлі-продажу пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" №КПП-301 від 20.12.2000р., укладеного між Фондом державного майна України і Приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь", таким, що порушує права в отриманні частини в пакеті акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" членів Організації орендарів, а саме позивачів;

- визнання права на виділ частки позивачів із пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча";

- визнання права на виділ частки із 50% пакету акцій + 1 акція викупленого у Держави Україна при приватизації державного майна;

- визнання права на виділ частки позивачів із пакету акцій Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь";

- визнання недійсним договору №02 від 25.03.2011р. про викуп вартості долі організації орендарів, укладеним між Ліквідаційною комісією Організації орендарів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" за підписом Рибко А.С. та Приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" за підписом Бойко В.С. в частині сторін ПАТ "Ілліч-Сталь" по відношенню до Тальникова В.О. в частині виплати вартості пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" і пакету акцій Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь";

- зобов'язання Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку Донецького територіального управління видати:

- сертифікат на акції Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" позивачам Супрун Г.В. 43416 шт. акцій, Москаленко Ж.О. 41112 шт. акцій, Москаленко О.О. 64364 шт. акцій, Козеренко О.Г. 51620 шт. акцій, Худяк Р.А. 45832 шт. акцій, Гузь В.О. 61884 шт. акцій, Арабаджи О.Г. 18932 шт. акцій, Тальников В.О. 43516 шт. акцій;

- сертифікат на акції, викуплені у Держави 50% + 1 акція пакету ЗАТ (ПАТ) Ілліч-Сталь позивачам Супрун Г.В. 60348 шт. акцій, Москаленко Ж.О. 57145 шт. акцій, Москаленко О.О. 89465 шт. акцій, Козеренко О.Г. 71751 шт. акцій, Худяк Р.А. 63706 шт. акцій, Гузь В.О. 86018 шт. акцій, Арабаджи О.Г. 26315 шт. акцій, Тальников В.О. 60487 шт. акцій;

- сертифікат на акції Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" позивачам Супрун Г.В. на суму 8378 грн., Москаленко Ж.О. на суму 8099 грн., Москаленко О.О. на суму 12747 грн., Козеренко О.Г. на суму 10389 грн., Худяк Р.А. на суму 8909 грн., Гузь В.О. на суму 11458 грн., Арабаджи О.Г. на суму 3202 грн., Тальников В.О. на суму 8514 грн.

- виділення і видачу на руки частини майна у вигляді акцій пропорційно долі внесених акцій в установу Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" із пакету акцій Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" позивачів: Супрун Г.В. на суму 8378 грн., Москаленко Ж.О. на суму 8099 грн., Москаленко О.О. на суму 12747 грн., Козеренко О.Г. на суму 10389 грн., Худяк Р.А. на суму 8909 грн., Гузь В.О. на суму 11458 грн., Арабаджи О.Г. на суму 3202 грн., Тальников В.О. на суму 8514 грн.;

- виділення та видачу на руки частини із спільного пакету акцій Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" позивачів: Супрун Г.В. 43416 шт. акцій, Москаленко Ж.О. 41112 шт. акцій, Москаленко О.О. 64364 шт. акцій, Козеренко О.Г. 51620 шт. акцій, Худяк Р.А. 45832 шт. акцій, Гузь В.О. 61884 шт. акцій, Арабаджи О.Г. 18932 шт. акцій, Тальников В.О. 43516 шт. акцій на 30.12.1996 р.;

- виділення та видачу на руки частки із 50% пакету акцій + 1 акція, викупленого у Держави Україна при приватизації державного майна, позивачам: Супрун Г.В. 60348 шт. акцій, Москаленко Ж.О. 57145 шт. акцій, Москаленко О.О. 89465 шт. акцій, Козеренко О.Г. 71751 шт. акцій, Худяк Р.А. 63706 шт. акцій, Гузь В.О. 86018 шт. акцій, Арабаджи О.Г. 26315 шт. акцій, Тальников В.О. 60487 шт. акцій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. (судді: Васильченко Т.В., Любченко М.О., Марченко О.В.) у задоволенні позовних вимог до Фонду державного майна України, ПАТ "ММК ім.Ілліча" та ПрАТ "Ілліч-Сталь" відмовлено, а провадження у справі в частині позовних вимог до Бойка Володимира Семеновича припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване приписами статті 167 Господарського кодексу України, статей 1, 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п.5 Декрету КМ України від 20.05.1993р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", застосувавши які місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у членів організації орендарів ММК ім.Ілліча, в тому числі позивачів, права на частку у консолідованому пакеті акцій ВАТ "ММК ім.Ілліча", належному організації орендарів, яка (частка) визначається в грошовій формі, але не на самі акції товариства, що вказує на недоведеність порушення відповідачами як корпоративних прав позивачів, так і їх майнових прав у процесі приватизації пакета акцій (розміром 50%+1 акція), що належав державі у статутному фонді ВАТ "ММК ім. Ілліча", а також при створенні Закритого акціонерного товариства "Ілліч-Сталь".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. (головуючий суддя Буравльов С.І, судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" з припиненням провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення залишене без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд, посилаючись на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 06.10.2011р. у цивільній справі №2-1579/11, яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальні обставини щодо відсутності у позивачів будь-яких ознак акціонерів або учасників (засновників) Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь", у тому числі учасників, які вибули з таких товариств, що вказує на відсутність будь-якого правового зв`язку між позивачами та зазначеними господарськими товариствами згідно вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а це, в свою чергу, свідчить про непідвідомчість спору в даній справі господарським судам.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Гузь Василь Олексійович, Арабаджи Олександр Георгійович, Москаленко Жанна Олександрівна, Москаленко Олег Олексійович звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення та постанову скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявники у поданих скаргах, поясненнях та заявах посилаються на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 167 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.5 Декрету КМ України від 20.05.1993р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", положень Закону України "Про особливості приватизації пакета акцій, що належить державі у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та статей 1, 12, 35, 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржники вважають, що відчужений у держави пакет акцій ВАТ "ММК ім.Ілліча" має бути розподілений між ними, як членами організації орендарів ММК ім.Ілліча, пропорційно вартості належних їм внесків. Крім того, на думку заявників, судами безпідставно не враховано наявні у справі виписки з рахунку у цінних паперах та сертифікати іменних акцій, які є підтвердженням права власності позивачів на акції ПАТ "ММК ім.Ілліча".

Фонд державного майна України у відзиві на касаційні скарги просить рішення та постанову залишити без змін з мотивів, викладених у відзиві.

ПАТ "ММК ім.Ілліча" у поданих запереченнях на касаційні скарги просить постанову залишити без змін з наведених у них мотивів.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів №765р від 17.05.1993р. вирішено зареєструвати як юридичну особу Організацію орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, створену членами трудового колективу Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, що було здійснено 17.05.1993р.

В подальшому, 26.05.1993р. між Фондом державного майна України (орендодавець) та Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча (орендар) було укладено договір оренди №Д-1842, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування цілісний майновий комплекс Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча відповідно з результатами проведеної інвентаризації.

19.12.1996р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було укладено установчий договір №АТ-92, за умовами якого вирішено заснувати Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", яке виступило правонаступником Орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Відповідно до п.12 установчого договору статутний капітал сформований за рахунок внесків майна засновників (Фондом державного майна України передане державне майно на суму 534681450 грн., поділене на 2138725800 простих іменних акцій, що становить 69% статутного фонду, Організацією орендарів - майно, що є власністю орендаря, на суму 239580670 грн., яке було поділене на 958322680 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., що складає 31% статутного фонду товариства).

На підставі наказу Фонду державного майна України від 20.12.1996р. № 86-АТ "Про створення ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на базі майна Орендного підприємства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" було створено Відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча". При цьому, пунктом 4.1 статуту вказаного товариства визначено, що Організація орендарів має право на створення і володіння консолідованим пакетом акцій, які належать Організації орендарів.

07.05.1997р. між Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча та Під'яблонським М.І. було укладено установчий договір, за умовами якого вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ілліч-Сталь". Статтею 5 вказаного договору встановлено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється установчий фонд товариства, який становить 239580680,00 грн. Учасники володіють долями в установчому фонді товариства в наступних розмірах: організація орендарів - 239580670 грн. - 99,9999958%; Під'яблонський М.І. - 10 грн. - 0,0000042%.

22.06.1998р. між Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча та Під'яблонським М.І. було укладено установчий договір за умовами якого вирішено створити Закрите акціонерне товариство "Ілліч-Сталь" шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ілліч-Сталь".

Також, 27.08.1998р. між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча було укладено додаткову угоду до установчого договору №АТ-92 від 19.12.1996р. про створення Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", за змістом якого сторонами вирішено викласти п.12 установчого договору №АТ-92 в наступній редакції: "Для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний фонд згідно із затвердженим актом оцінки та рішенням Вищого арбітражного суду України у справі №3/52 від 18.05.1998р. у розмірі 837928120 грн., поділений на 3351712480 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Статутний фонд створюється за рахунок внесків засновників: ФДМ України - державне майно на суму 537310450 грн., поділене на 2149241800 простих іменних акцій, які реалізуються відповідно до плану приватизації ОП "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" і становлять 64,124% Статутного фонду Товариства; Організація орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча передає в Статутний фонд майно, що є власністю орендаря на суму 300617670 грн., яке поділено на 1202470680 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн., що складає 35,876% Статутного фонду Товариства. Організація орендарів має право на створення і володіння консолідованим пакетом акцій, які належать організації орендарів.".

На виконання вимог Закону України "Про особливості приватизації пакета акцій, що належить державі у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", постанови КМ України від 20.12.2000р. №498-р "Про достроковий продаж закріпленого у державній власності пакета акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та наказу Фонду державного майна України від 20.12.2000р. №2675 "Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", 20.12.2000р. між Фондом державного майна України та Закритим акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" було укладено договір №КПП-301 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" розміром 50%+1 акція статутного капіталу.

21.02.2001р. на виконання умов вказаного договору Фондом державного майна України було передано, а Закритим акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" прийнято у власність пакет акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" у кількості 1675856241 шт. номінальною вартістю 0,25 грн. за одну акцію, що підтверджується актом приймання-передачі пакета акцій ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" №93.

Рішенням зборів уповноважених Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, оформленим протоколом №4 від 01.10.2010р., вирішено припинити діяльність організації орендарів, створено ліквідаційну комісію, головою якої обрано Рибко О.С.

Рішенням зборів уповноважених Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, оформленим протоколом №5 від 17.12.2010р., у зв'язку з припиненням організації орендарів, її ліквідацією та відсутністю грошових коштів вирішено: покласти зобов'язання на ПрАТ "Ілліч-Сталь" з виплати членам організації, їх спадкоємцям в розмірі вартості їх часток після завершення процедури ліквідації організації орендарів; уповноважити Голову ліквідаційної комісії Рибко О.С. на передання ПрАТ "Ілліч-Сталь" реєстру членів організації орендарів, які не розпорядилися своїми частками, для здійснення відповідних виплат.

Рішенням зборів уповноважених Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, оформленим протоколом №1 від 25.03.2011р., затверджено ліквідаційний баланс та акт Ліквідаційної комісії Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, доручено голові Ліквідаційної комісії подати документи державному реєстратору виконкому Маріупольської міської ради на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

25.03.2011р. між Організацією орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча (сторона-1) та ПрАТ "Ілліч-Сталь" (сторона-2) було укладено договір №02 на виплату вартості частки, відповідно до умов якого сторона-2 з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Організації орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча добровільно покладає на себе зобов'язання в частині забезпечення задоволення у вигляді матеріальної допомоги вимог членів Організації орендарів щодо належних їм часток в колективному частковому фонді Організації орендарів, та якими вони не розпорядилися на момент ліквідації Організації орендарів, у розмірі, встановленому зборами уповноважених організації орендарів для викупу часток в період ліквідації (з коефіцієнтом 5,9 до номінальної вартості належної частки).

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч.1,3,5 статті 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація зданих в оренду єдиних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій акціонерних товариств (далі - товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями. З моменту реєстрації товариства договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, або будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності, який орендує майно, припиняється, товариство стає правонаступником прав і обов'язків орендаря. На вартість свого внеску орендар отримує акції створеного товариства. Продаж акцій, що належать державі, здійснюється державними органами приватизації згідно з законодавством про приватизацію.

Згідно з п.5 Декрету КМ України від 20.05.1993р. №57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", чинного на час приватизації ММК ім.Ілліча, на вартість свого внеску орендар одержує акції створеного товариства. Якщо одним із засновників товариства є організація орендарів, то розподіл акцій між членами організації провадиться у місячний термін з дня реєстрації товариства відповідно до порядку, який визначається організацією орендарів.

Приписами ч.2 статті 1 та п.1 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Як роз'яснено в п.п.3.1,3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. З огляду на приписи ч.2 ст.1 та ст.12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, за змістом ч.2 статі 1 та п.1 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі усі спори щодо приватизації державного та комунального майна (в тому числі цілісних майнових комплексів державних підприємств та належних державі акцій акціонерних товариств) навіть у випадку, коли покупцем такого майна є фізична особа (громадянин України), яка не має статусу приватного підприємця (абзац 2 ч.1 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна"), оскільки за своєю правовою природою приватизаційні правовідносини між продавцями та покупцями мають господарський характер, за винятком приватизації державного житлового фонду. Це обумовлено тим, що в процесі приватизації на аукціоні, за конкурсом чи способом викупу, органом приватизації на користь фізичної особи відчужується майно (нежилі приміщення, обладнання, цілісні майнові комплекси державних підприємств, акції тощо), яке може використовуватися саме в господарській діяльності, але аж ніяк не для задоволення особистих чи житлових потреб фізичної особи (житловий будинок, квартира тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги у даній справі вказують на існування між сторонами спору, що виник з послідовних приватизаційних та корпоративних правовідносин, які тісно пов'язані між собою, оскільки згадані позовні вимоги стосуються прав позивачів (членів організації орендарів ММК ім.Ілліча) на розпорядження частками у статутних фондах Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" і Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь".

Зокрема з приватизаційних відносин виникли позовні вимоги про визнання таким, що порушує майнові права позивачів, нерозподілу акцій між членами організації орендарів згідно п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" в ході приватизації державного майна (орендованого цілісного майнового комплексу ММК ім.Ілліча) та створенні ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" і ПрАТ "Ілліч-Сталь", а також позовні вимоги про визнання права на виділ частки позивачів з пакету акцій ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", викупленого у Держави Україна при приватизації державного майна.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, спір у справі виник стосовно встановлення наявності чи відсутності правових підстав для виділення позивачам, як членам організації орендарів ММК ім.Ілліча, їх часток у статутних капіталах ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" і ПрАТ "Ілліч-Сталь", шляхом визнання за позивачами права власності на акції з пакету акцій розміром 50%+1 акція, придбаного відповідачем-3 у держави за наслідками приватизації цілісного майнового комплексу ММК ім.Ілліча.

Таким чином, судом першої інстанції було вирішено спір по суті та відмовлено у задоволенні позовних вимог до Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", та Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь". Відтак, даний спір правомірно був віднесений господарським судом м.Києва до спору, що виник з приватизаційних та корпоративних правовідносин.

В основу ж оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про непідвідомчість даного спору господарським судам, який ґрунтується на тому, що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 06.10.2011р. у цивільній справі №2-1579/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23.01.2012р., встановлено преюдиціальні факти та обставини про те, що позивачі, у тому числі й позивачі у господарській справі №905/5689/13, як фізичні особи, ніколи не були засновниками або акціонерами Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" і не можуть претендувати на частки в статутних капіталах вказаних юридичних осіб. Крім того, позивачі, як члени організації орендарів, мали право на частку у консолідованому пакеті акцій Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", що належав організації орендарів, але не на акції підприємства, та оскільки останні не є засновниками Закритого акціонерного товариства "Ілліч-Сталь" і не надали доказів, які б свідчили про наявність у них корпоративних прав у вказаному товаристві, вважатися його акціонерами не можуть.

Однак, касаційна інстанція вважає такий висновок апеляційного господарського суду безпідставним з огляду на таке:

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до п.4 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Як роз'яснено в абзаці 2 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", не підлягає розширеному тлумаченню п.4 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

В порушення вимог статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки наявним у справі випискам з рахунку у цінних паперах та сертифікатам іменних акцій, які можуть підтверджувати право власності Супруна Георгія Васильовича, Арабаджи Олександра Георгійовича, Козеренка Миколи Григоровича та Гузя Василя Олексійович на частину акцій ПАТ "ММК ім.Ілліча" (а.с.56-59 том 1, а.с.155 том 4).

При цьому апеляційним судом не враховано приписи ч.4 статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", який втратив чинність з 11.04.2014р., тобто діяв як в період приватизації пакета акцій, що належить державі у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", так і на момент видачі відповідних виписок та сертифікатів, за винятком виписки про стан рахунку в цінних паперах на 29.08.2014р., доданої до касаційної скарги Гузя Василя Олексійовича. Так, згідно цих приписів підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Водночас, відповідно до ч.2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України", що набрав чинності з 11.10.2013р., набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з ч.4 статті 3, ч.3 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній з 11.10.2013р.) права на цінний папір та права за цінним папером, що існують в бездокументарній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові. Іменні емісійні цінні папери існують виключно в бездокументарній формі. Права на іменний цінний папір та права за іменним цінним папером переходять до іншої особи у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Інформацію про власників іменних цінних паперів емітент одержує у формі реєстру власників іменних цінних паперів. Перехід прав на іменні цінні папери і реалізація прав за ними потребує обов'язкової ідентифікації власника депозитарною установою, що веде рахунок у цінних паперах такого власника.

Однак, з врахуванням положень ч.4 статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", ч.2 статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" та ч.4 статті 3, ч.3 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", судами попередніх інстанцій не досліджувалися та достеменно не встановлювалися обставини про те, чи були позивачі-1,2,3,7 акціонерами ПАТ "ММК ім.Ілліча" на час пред'явлення позову (серпень 2013р.), а також, чи вибули вони зі складу акціонерів на момент прийняття оскаржуваної постанови, що має істотне значення для встановлення того, чи є даний спір корпоративним.

Наведеним спростовується висновок апеляційного суду про відсутність у всіх позивачів статусу акціонера ПАТ "ММК ім.Ілліча", що призвів до безпідставного припинення провадження у справі.

Що стосується покладеного в основу оскаржуваної постанови висновку суду апеляційної інстанції про встановлення рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 06.10.2011р. та ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23.01.2012р. у цивільній справі №2-1579/11 преюдиціального факту про те, що позивачі, у тому числі й позивачі у господарській справі №905/5689/13, як фізичні особи, ніколи не були засновниками або акціонерами ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та не можуть претендувати на частку у статутному капіталі цього товариства, то такий висновок не відповідає приписам статей 35, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України та змісту згаданих рішень у цивільній справі.

Натомість суд першої інстанції, посилаючись на ч.3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, правильно зазначив про встановлення вказаним вище судовим рішенням у цивільній справі саме того факту, що позивачі у вказаній вище цивільній справі, до яких не відноситься Гузь Василь Олексійович (позивач-7 у господарській справі №905/5689/13) ніколи не були засновниками або акціонерами Публічного акціонерного товариства ТОВ "Ілліч-Сталь", ЗАТ "Ілліч-Сталь", ПрАТ "Ілліч-Сталь" і не можуть претендувати на частку в статутному фонді ПрАТ "Ілліч-Сталь", яка засвідчується акціями.

Таким чином, по-перше, суб'єктний склад сторін у цивільній справі №2-1579/11 та справі №905/5689/13 не можна ототожнювати. По-друге, преюдиціальні факти Іллічівським районним судом м.Маріуполя встановлено виключно стосовно засновників (акціонерів) ПрАТ "Ілліч-Сталь", а не щодо суб'єктного складу акціонерів ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Наведене унеможливлює для касаційної інстанції погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності фактичних та відповідно правових підстав для припинення провадження у справі, оскільки даний спір підвідомчий господарську суду як такий, що виник з взаємопов'язаних приватизаційних та корпоративних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на те, згадані порушення норм процесуального права (статті 1, 12, 35, 80, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України), які перешкодили достеменному встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, оскільки ним помилково припинено провадження у справі, у зв'язку чим, на відміну від місцевого господарського суду, унеможливлено здійснення апеляційного перегляду справи по суті та в повному обсязі, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Гузя Василя Олексійовича, Арабаджи Олександра Георгійовича, Москаленко Жанни Олександрівни, Москаленка Олега Олексійовича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. у справі №905/5689/13 скасувати.

Справу №905/5689/13 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова