Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №904/5942/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 904/5942/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Козаченко В.М.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; відповідача 3 - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від03.09.2014та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від15.05.2014у справі № 904/5942/13за позовомПриватного акціонерного товариства "Інгулецька спецекскавація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна" Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської областіпровизнання права власності та зобов'язання реєстраційної служби прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецька спецекскавація" (далі - ПАТ "Інгулецька спецекскавація") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідромехбуд" (далі - ТОВ "Гідромехбуд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна" (далі - ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна") про визнання недійсним договору купівлі-продаж ВРМ № 725182 від 09.09.2011, укладеного між ТОВ "Гідромехбуд" та ТОВ "Джей.Ар.Сі.- Україна"; анулювання права власності ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" у державному реєстрі правочинів № 4630422; зобов'язання реєстраційну службу Криворізького міського управління юстиції зареєструвати право власності на спірне майно за ПАТ "Інгулецька спецекскавація" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2013 порушено провадження у справі № 904/5942/13 за позовом ПАТ "Інгулецька спецекскавація" до ТОВ "Гідромехбуд" та ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" про визнання договору недійсним.

Цією ж ухвалою до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідача залучено Реєстраційну службу Криворізького міського управління юстиції.

До прийняття рішення по суті спору ПАТ "Інгулецька спецекскавація" неодноразово подавало уточнення до позовної заяви, в останній з яких просило визнати право власності на спірне майно за позивачем та зобов'язати Державну реєстраційну службу прав на нерухоме майно м. Кривий Ріг здійснити державну реєстрацію права власності за ПАТ "Інгулецька спецекскавація".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2014 змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучено у якості відповідача-3 Криворізьке міське управління юстиції у Дніпропетровській області в особі Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мартинюк С.В., судді Ліпинський О.В., Крижний О.М.) від 15.05.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чимбар Л.О., судді Чоха Л.В., Антонік С.Г.) від 03.09.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено. Суд визнав право власності за ПАТ "Інгулецька спецекскавація" на нерухоме майно (комплекс будівель) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 44 та зобов'язав Державну Реєстраційну службу прав на нерухоме майно м. Кривий Ріг здійснити державну реєстрацію права власності на вказане майно за ПАТ "Інгулецька спецекскавація".

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014, ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати і постановити нове, яким відмовити в позові ПАТ "Інгулецька спецекскавація".

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою ухвалення оскаржуваних рішень та задоволення позову був висновок судів обох інстанцій про можливість витребування спірного майна у ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" як добросовісного набувача, оскільки воно вибуло з його володіння поза волею власника іншим шляхом на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано.

Також скаржник не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо покладення на нього судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" просило зупинити виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Відповідна заява розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на предмет спору, ненадання доказів в обґрунтування наведеного клопотання, строки розгляду справи в касаційній інстанції, колегія судів не знайшла підстав для його задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2014.

ПАТ "Інгулецька спецекскавація" подало відзив та доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в яких просило оскаржувану постанову суду залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2014 продовжено строк розгляду спору, а розгляд касаційної скарги відкладено на 05.11.2014.

На адресу суду, 05.11.2014 від ТОВ "Джей.Ар.Сі.-Україна" надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з поважних причин забезпечити явку представника.

Враховуючи те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 22.10.2014 розгляд справи відкладався для забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також ненадання стороною доказів в обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами наглядовою радою ПАТ "Інгулецька спецекскавація" 18.06.2010 було прийнято рішення щодо звернення до керівництва ТОВ "Гідромехбуд" відносно одержання безпроцентної позики у сумі 300 000, 00 грн. та підписання відповідного договору.

На цьому ж засіданні наглядової ради ПАТ "Інгулецька спецекскавація" було погоджено умову надання безпроцентної позики, що буде передбачено майбутнім договором в частині: "Відповідальність сторін", а саме: "у випадку прострочення позики або неналежного виконання основного зобов'язання у строк, передбачений договором, позичальник передає у власність позикодавця нерухоме майно (комплекс будівель), що знаходяться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44".

Між ПАТ "Інгулецька спецекскавація" та ТОВ "Гідромехбуд" 21.06.2010 було укладено договір безпроцентної позики грошових коштів № 01/06-П2010, відповідно до умов якого останнім 23.06.2010 було перераховано на поточний рахунок позивача 300 000, 00 грн.

Господарським судом Дніпропетровської області 28.07.2010 було порушено провадження у справі № 28/355-10 за позовом ТОВ "Гідромехбуд" до ПАТ "Інгулецька спецекскавація" про стягнення 300 000, 00 грн.

Наглядовою радою ПАТ "Інгулецька спецекскавація" 29.07.2010 було прийнято рішення про врегулювання спору з ТОВ "Гідромехбуд" по договору безпроцентної грошової позики № 01/06-П2010 від 21.06.2010 у сумі 600 000, 00 грн. шляхом підписання мирової угоди.

Відповідно до п. п. 5, 7 договору, які були обумовлені наглядовою радою ПАТ "Інгулецька спецекскавація", передбачено погашення заборгованості шляхом передачі комплексу будівель, що знаходяться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44, ринковою вартістю 2 647 014, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 по справі № 28/355-10 було затверджено мирову угоду укладену між ТОВ "Гідромехбуд" та ПАТ "Інгулецька спецекскавація", відповідно до якої ТОВ "Гідромехбуд" визнає виконаними в повному обсязі всі позовні вимоги до ПАТ "Інгулецька спецекскавація" та не має до нього жодних претензій пов'язаних з договором безпроцентної позики грошових коштів № 01/06-П2010 від 21.06.2010 та приймає у власність майно, що належить на праві власності ПАТ "Інгулецька спецекскавація", а ПАТ "Інгулецька спецекскавація", визнає позовні вимоги обґрунтованими та передає у власність ТОВ "Гідромехбуд" належне йому на праві власності наступне майно, а саме: нерухоме майно (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 44.

Майновий комплекс (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, буд. 44 відповідно до акта приймання-передачі було передано на користь ТОВ "Гідромехбуд", після чого останнім було здійснено державну реєстрацію у КП "Криворізьке БТІ" права власності.

Між ТОВ "Гідромехбуд" та ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" 09.09.2011 було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд з розстроченням платежу, який зареєстровано приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округа ОСОБА_5 (зареєстровано в реєстрі №2034).

Відповідно до умов договору, ТОВ "Гідромехбуд" передало майно у власність ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна", а ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" прийняло майно і зобов'язалося сплатити за нього обговорену грошову суму. Предметом договору є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Широківське шосе, 44.

Вартість майна згідно цього договору купівлі продажу склала 600 000, 00 грн. (п. 4 договору).

Підставою для передачі у власність ТОВ "Гідромехбуд" нерухомого майна (комплекс будівель), що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 44 була затверджена ухвалою господарського суду від 19.08.2010 року мирова угода.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 року по справі № 28/355-10 скасовано.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПАТ "Інгулецька спецекскавація" до ТОВ "Гідромехбуд" та ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" про визнання права власності на нерухоме майно, а також до Державної Реєстраційної служби прав на нерухоме майно м. Кривий Ріг здійснити державну реєстрацію права власності на вказане майно за ПАТ "Інгулецька спецекскавація".

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив із того, що ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" не знав та не міг знати про те, що ТОВ "Гідромехбуд" незаконно заволодів належним ПАТ "Інгулецька спецекскавація" спірним майном за укладеною з ПАТ "Інгулецька спецекскавація" мировою угодою, тому ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" є добросовісним набувачем в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки спірне майно вибуло із володіння ПАТ "Інгулецька спецекскавація" на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2010 по справі № 28/355-10, яка постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 була скасована, то спірне нерухоме майно вибуло з володіння поза волею позивача і він вправі витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.

При цьому, господарський суд зазначив, що відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2014 року по справі №6-146 цс13, при розгляді якої, колегія Верховного Суду України дійшла до правового висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Таким чином, місцевий господарський суд вказав, що позивач вправі витребувати спірне майно від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України, але, з урахуванням обставин справи, ним обрано неправильний спосіб захисту права, оскільки він звернувся з позовною заявою про визнання права власності, а не про витребування майна, яке на момент звернення до суду із позовом та на момент розгляду справи знаходиться у володінні ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна", що стало підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що зобов'язання державної реєстраційної служби прав на нерухоме майно здійснити державну реєстрацію права власності є похідною вимогою по відношенню до основної вимоги - визнання права власності, то судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог і в цій частині

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову виходив із того, що на час прийняття оскаржуваної постанови суду спірне майно знаходилося у ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна", яке оспорює та не визнає право власності позивача на це майно, посилаючись на те, що будь-яких перешкод для укладення договору купівлі-продажу від 09.09.2011 між ним та ТОВ "Гідромехбуд" на момент укладання не було.

Таким чином, з врахуванням обставин даної справи, оспорювання ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна" права позивача на комплекс будівель та виходячи з норм ст. ст. 388, 392 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку, що законом позивачу надано право обрати такий спосіб захисту свого права, як визнання права власності за ним на спірне майно, та на цій підставі задовольнив позов повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав, одним із яких є визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13 та від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у даній справі має місце випадок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а саме майно вибуло з володіння власника не з його волі на підставі рішення суду, яке в подальшому скасовано, і він вправі витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 56/68).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з наведеного полождення особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

При цьому, для визнання права власності не має значення знаходження майна у позивача чи у відповідача, в тому числі і у володіння даних осіб, а також наявність державної реєстрації права за вказаними особами.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пп. 10 п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 підставою для державної реєстрації прав та документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, а також те, що як встановлено судом апеляційної інстанції, спірне майно знаходиться у ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна", яке оспорює та не визнає право власності позивача на це майно, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо покладення судом апеляційної інстанції судового збору пропорційно на відповідачів, то згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Джей.АР.СІ.-Україна", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей.Ар.Сі.-Україна" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 у справі № 904/5942/13 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.