Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/18060/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Бондар С.В., Грека Б.М.за участю представниківпозивача - Рогач В.К., відповідача - Куц А.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт"на постанову від Київського апеляційного господарського суду 26.01.2017та на рішення відГосподарського суду міста Києва 29.11.2016у справі№ 910/18060/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Комплекс"простягнення 69 631,94 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" (далі - ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікс-Комплекс" (далі - ТОВ "Амікс-Комплекс") про стягнення 69631,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 порушено провадження у справі №910/18060/16 за позовом ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" до ТОВ "Амікс-Комплекс" про стягнення 69631,94 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.) від 29.11.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г., судді Жук Г.А., Калатай Н.Ф.) від 26.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2016, ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.882 ЦК України та порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 42, 84 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 касаційну скаргу ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2017.

До суду від ТОВ "Амікс-Комплект" 30.03.2017 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Згідно із ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2015 між ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" (замовник) та ТОВ "Амікс-Комплекс" (підрядник) було укладено договір підряду № 29/10-15-Б/СК на виконання робіт на будівництві об'єкту "Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Білоруська, 36-а в Шевченківському районі м. Києва"

В п. 1.2 договору сторони визначили наступний перелік та обсяг робіт, що виконуються за цим договором: монтажні роботи кабельних мереж систем автоматики, вентиляції Спорткомплексу, обсяг яких визначений у локальних кошторисах, що є, відповідно, додатками до договірної ціни № 1 (додаток № 2 до договору).

Згідно з п.3.1 договору вартість робіт (договірна ціна) становить 73 773,60 грн.

Відповідно до п. 3.7.1 договору у разі необхідності здійснення за цим договором авансових платежів на придбання матеріалів, підрядник не пізніше ніж за 5 робочих днів до визначеної ним дати отримання авансу надає замовнику підписану уповноваженим представником підрядника та завірену печаткою підрядника заявку із зазначенням у ній суми, цільового призначення та дати отримання авансу, а також строку проведення оплати придбання матеріалів. Сума авансу має бути підтверджена належним чином завіреною копією рахунку - фактури постачальника матеріалів, яка додається в обов'язковому порядку до заявки.

Після отримання авансових платежів підрядник зобов'язаний провести оплату придбання матеріалів у погоджений у заявці строк та упродовж 3 робочих днів з дня такої проплати надати замовнику копію платіжного доручення, завірену печаткою підрядника, що є підтвердженням цільового використання авансу (п.3.7.3 договору).

Додатком № 3 до Договору сторони встановили наступний термін закінчення виконання робіт - 11- 20 грудня 2015.

ТОВ "Амікс-Комплекс" звернулось до ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" з листом № 14 від 07.12.2015 та № 16 від 23.12.2015 про виділення авансу у розмірі 60 000,00 грн. для завершення до 25 грудня робіт з прокладання кабельної продукції для підключення приточно-витяжних установок.

ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" 03.02.2016 перерахувало на рахунок підрядника грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №195 з призначенням платежу "оплата на виконання робіт з-но дог 29/10-15-Б/СК від 29.10.2015 р. по будівництву жд по вул. Білоруській 36 а у т.ч. ПДВ 10000 грн."

В подальшому, замовник 16.06.2016 надіслав підряднику повідомлення № 16-4/42-125 від 14.06.2016 про розірвання договору підряду з посиланням на п. 5.1.4, п. 12.10.1 та п.15.4 договору та про повернення суми авансу у розмірі 60 000,00 грн. До вказаного повідомлення позивачем додано проект Угоди про розірвання договору, який не був підписаний підрядником.

ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт", посилаючись на те, що роботи за договором підрядником виконані не були, а договір є розірваним звернулось до суду з позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога до ТОВ "Амікс-Комплекс" про стягнення 60 000,00 грн. суми авансу, 2 717,50 грн. інфляційних втрат, 1 356,16 грн. 3% річних, 5 558,28 грн. 10% неустойки. Правовими підставами позову позивач визначає ст.ст. 625, 837, 854, 882 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

В п. 5.1.4. договору зазначено, що замовник має право відмовитися від договору в будь - який час до закінчення виконання робіт шляхом направлення підряднику відповідного письмового повідомлення з визначенням дати розірвання договору. Таке повідомлення має бути направлено підряднику не пізніше, ніж за 15 (п'ятнадцять) днів до дати розірвання договору. При цьому замовник зобов'язаний оплатити підряднику фактично виконану частину робіт та вартість ресурсів, придбаних підрядником для виконання робіт до отримання ним повідомлення про розірвання договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п. 10.2. договору, підрядник надіслав замовнику для підписання: акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 03/16-19 за травень 2016 року від 31.05.2016; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 03/16-20 за травень 2016 року від 31.05.2016; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою Кб-2в № 03/16-21 за травень 2016 року від 31.05.2016; акт приймання виконаних будівельних робіт за формою Кб-2в № 12/15-09 за травень 2016 року від 31.05.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією. Загальна сума робіт за вказаними актами складає 62 427,07 грн. Зазначені акти виконаних робіт не були підписані замовником та не надано вмотивованої відмови від їх підписання.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №23/236.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що окрім актів КБ-2, КБ-3 відповідачем були також надіслані позивачу підсумкові відомості ресурсів та дефектні акти за квітень, травень.

На підтвердження обставин виконання підрядником робіт за договором підряду №29/10-15-Б/СК ТОВ "Амікс-Комплекс" надало Сертифікат відповідності серії ІУ № 165160711656 від "11" березня 2016 року та Сертифікату відповідності серії ІУ № 165160711649 від "11" березня 2016 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом комплексу та введення його в експлуатацію.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо належного виконання відповідачем робіт за договором підряду №29/10-15-Б/СК, приписів ст.ст. 853, 882 ЦК України, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для повернення перерахованого авансу у сумі 60000,00 грн., оскільки підрядні роботи відповідачем були фактично виконані, а не підписання замовником актів приймання-передачі не звільняє замовника його від обов'язку щодо їх оплати.

Що стосується позовних вимог стягнення про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, то з огляду на те, що заявлені позовні вимоги є похідними від вимог про повернення авансу і судами попередніх інстанцій не встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду, колегія суддів вважає вмотивованою відмову попередніх судових інстанцій у задоволенні зазначених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків попередніх судових інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/18060/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Грек Б.М.