Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/8982/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016у справі№ 904/8982/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської областіпростягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втратв судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Остапенко В.М.,

- КП "Теплосервіс" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" / позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (надалі - КП "Теплосервіс" / відповідач) про стягнення 138 350,15 грн. пені, 10 668,54 грн. 3% річних, 77 253,95 грн. інфляційних втрат за порушення останнім умов договору купівлі продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Березкіна О.В., судді: Чус О.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено частково: стягнуто з КП "Теплосервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 69 175,08 грн., 3 % річних у сумі 10 668,54 грн., інфляційні втрати у сумі 77 253,95 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 69 175,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у повному розмірі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, наголошує на безпідставному задоволенні клопотання КП "Теплосервіс" про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014, а також зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували майновий стан та доводи позивача.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" (покупець) укладено договір № 1242/15-КП-3 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 3.3 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газорозподільному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Як визначено у п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У розділі 11 договору сторони погодили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Так, судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 542 328,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками.

У свою чергу, відповідач сплачував за поставлений йому природний газ за договором поза межами строків, встановлених договором, у зв'язку з чим ПАТ "НАК "НАфтогаз України" і звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами про стягнення 226 272,64 грн., з яких: 138 350,15 грн. пеня за загальний період з 15.02.2015 по 29.03.2016, 10 668,54 грн. 3 % річних за загальний період з 15.02.2015 по 29.03.2016, 77 253,95 грн. інфляційні втрати за загальний період з березня 2015 року по березень 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з викладеного, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач здійснював оплату поставленого природного газу з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем відповідних сум 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснено у пункті 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем правильно визначено періоди нарахування, такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про їх стягнення у повному розмірі.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано та заявлено до стягнення з КП "Теплосервіс" 138 350,15 грн. пені.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами пункту 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 ГК України обмежено граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014, зокрема пунктом 7.2 договору, передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

А пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Як вказувалося вище, однією з позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" була вимога про стягнення з КП "Теплосервіс" пені у розмірі 138 350,15 грн.

Під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції, КП "Теплосервіс" звернулося до суду із клопотанням про зменшення розміру пені на 70%, розглянувши яке, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, на 50 % від заявленої суми, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 233 ГК України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як було встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 70%, КП "Теплосервіс" вказувало, що: воно є підприємством комунальної форми власності, яке належить територіальній громаді м. Вільногірська Дніпропетровської області, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; неприбутковим підприємством, основною і метою діяльності якого є задоволення потреб споживачів міста, життєво необхідними послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання; джерелом розрахунків за природний газ є кошти, отримані від споживачів; основними причинами несвоєчасних розрахунків за газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, її несвоєчасна та не у повному обсязі сплата послуг споживачами, 100 % яких є бюджетні установи, комунальні дошкільні і медичні заклади, загальноосвітні школи та населення.

Відповідач наголошував на тому, що він не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до п. 1.2 договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається організаціями та іншими суб'єктами господарювання. При цьому, діяльність відповідача з реалізації тепла споживачам, фактично, є збитковою.

З огляду на викладене та беручи до уваги тяжкий фінансовий стан КП "Теплосервіс", ступінь виконання останнім своїх зобов'язань за договором (повна оплата), поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а також те, що і відповідач, і позивач є важливими об'єктами для держави, так як постачають населенню України газ та теплову енергію, місцевий господарський суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 83 ГПК України, дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % від заявленої позивачем суми, а саме: до суми 69 175,08 грн.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, беручи до уваги наявність договору і умови його виконання, встановивши прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати природного газу, врахувавши майновий стан, інтереси та стан розрахунків сторін, соціальну значущість КП "Теплосервіс", а також те, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає заходів для стягнення заборгованості з фактичних споживачів теплової енергії; пеня є не основним боргом, а штрафними санкціями, при цьому нараховані 3 % річних та інфляційні втрати спрямовані на компенсацію знецінення несплачених відповідачем коштів, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за розрахунком позивача, а також правомірно зменшили заявлену до стягнення суму пені на 50 %.

Посилання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на те, що судами попередніх інстанцій у зменшенні розміру пені не були враховані фінансові інтереси позивача, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки позивачем не були надані ні місцевому господарського суду, ані апеляційному господарському суду фінансові та бухгалтерські документи, які б свідчили про його тяжкий фінансовий стан та підтверджували б відповідні доводи.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та статті 83 ГПК України при зменшенні штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання з боку КП "Теплосервіс" грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу № 1242/15-КП-3 від 18.12.2014, не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 ГПК України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 у справі № 904/8982/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко