Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № 913/982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О.,Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Сидоренко А.С.,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської радина ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№913/982/15 за позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"докомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської радипростягнення 8237136,41 грн. заборгованості ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (судді: Скакун О.А., Ломовцева Н.В., Татенко В.М.), винесеною на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016 повернуто без розгляду в зв'язку з ненаданням належних доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі та несплатою судового збору у встановленому розмірі (судовий збір сплачено відповідачем у сумі 1723,74 грн. замість необхідних 135912,75 грн.).

Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради в поданій касаційній скарзі просить ухвалу скасувати та справу повернути до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання прийняття апеляційної скарги до розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме п.1 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що ним було додано до апеляційної скарги оригінал опису вкладення до листа, яким копія скарги з додатками направлена позивачу. Заявник також вказує на те, що, з огляду на недопущення порушення процесуальної рівності усіх учасників судового процесу шляхом створення перешкод у доступі до суду у вигляді сплати великої суми судового збору, він сплатив судовий збір виходячи з оспорюваної суми та в тексті апеляційної скарги заявив клопотання про зменшення розміру судового збору, яке апеляційний суд безпідставно не розглянув.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу відповідачу з тих мотивів, що, по-перше, опис вкладення у цінний лист, доданий заявником до апеляційної скарги на підтвердження надсилання копії скарги іншій стороні у справі, не є розрахунковим документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. По-друге, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 123557,05 грн., тому з урахуванням ставки, встановленої пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 01.09.2015р.) апелянт повинен був сплатити 135912,75 грн. Натомість заявником апеляційної скарги згідно платіжного доручення №117 від 27.01.2016 сплачено лише 1723,74 грн. судового збору, тобто в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством, що свідчить про відсутність доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду таке.

Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Вміщений в ухвалі від 08.02.2016 висновок апеляційного суду про відсутність сплати апелянтом судового збору у встановленому розмірі (судовий збір сплачено відповідачем у сумі 1723,74 грн. замість необхідних 135912,75 грн.), який став підставою для повернення апеляційної скарги, відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р., чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за змістом пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, сплаченого при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом (п.5 Інформаційного листа ВГСУ від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ)).

Таким чином, з 01.09.2015р. законодавцем розмір сплачуваного судового збору поставлено у залежність від загальної ціни позову, оскільки, на відміну від редакції вказаного закону, чинної до 01.09.2015р., обчислення судового збору жодним чином не прив'язується до оспорюваної суми (в разі оскарження вимог майнового характеру).

При цьому, пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законом України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015р., прокуратура та органи державної влади виключено з передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, а тому повинні сплачувати його на загальних засадах.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.3.1 постанов Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, як прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, громадські організації та окремі громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг певним комунальним підприємствам перед іншими учасниками судового процесу шляхом суттєвого зменшення розміру судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при застосуванні ст.8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі №910/3551/15-г від 17.11.2015 у справі №923/1899/14, від 04.01.2016 у справі №910/23985/14, від 06.01.2016 у справі №911/541/15 та від 06.01.2016 у справі №910/24069/14).

Вищенаведеним повністю спростовується недоречне посилання скаржника на сплату ним судового збору виходячи з оспорюваної суми з огляду на недопущення порушення процесуальної рівності усіх учасників судового процесу шляхом створення перешкод у доступі до суду у вигляді сплати великої суми судового збору.

Згідно з пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 01.09.2015р.) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву про стягнення 8237136,41 грн. заборгованості було подано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 23.10.2015р. та сплачено 123557,05 грн. судового збору згідно платіжного доручення №3008440 від 22.09.2015.

Відтак, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що з урахуванням приписів пп.1,4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.), за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даній справі розмір підлягаючого до сплати судового збору становить суму 135912,75 грн., яка не була сплачена заявником апеляційної скарги згідно платіжного доручення №117 від 27.01.2016.

Касаційна інстанція також враховує, що ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2016 зобов'язано комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради надіслати поштою або надати до початку судового засідання повернуті ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 оригінал апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016 у даній справі з додатками (всього на 3арк.+поштовий конверт), відсутність долучення яких унеможливлює достовірну перевірку доводів касаційної скарги.

Однак, скаржник не надав до суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016 у даній справі з додатками до неї, внаслідок чого всупереч вимог ст.33 ГПК України не довів обставину подання ним до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру судового збору, вміщеного в тексті апеляційної скарги, а тому колегія не приймає до уваги голослівні твердження заявника про зворотне.

Таким чином, апеляційний суд правомірно повернув апеляційну скаргу відповідачу у зв'язку з недоплатою значної суми судового збору.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку апеляційної інстанції щодо наявності передбаченої п.2 ч.1 ст.97 ГПК України підстави для повернення апеляційної скарги у зв'язку з ненаданням належних доказів надсилання копії скарги позивачу. Разом з тим, вказаний висновок як такий, що не призвів до винесення неправильної по суті ухвали, не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки іншою, правомірно застосованою судом та не спростованою відповідачем, підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду стало ненадання заявником доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (п.3 ч.1 ст.97 ГПК України).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі №913/982/15 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

Є.Чернов