Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 рокуСправа № 922/2663/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 10.09.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/2663/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення 161158,18 грн, за участю представників: позивача - Іванкіна Ю.Б. відповідача -Ващенко Т.Д.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.2014 (суддя Доленчук Д.О.) у справі №922/2663/14 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій в загальній сумі 161158,81 грн за неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу №13/625-ПР від 28.12.2012. Стягнено з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 84188,01 грн, інфляційні втрати в сумі 57542,80 грн та 3% річних у розмірі 19428,00 грн.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 10.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого господарського суду у справі змінив, виклавши його резолютивну частину в редакції, відповідно до якої заявлену до стягнення пеню зменшено на 50%, що становить суму 42094,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відтак в іншій частині позову відмовлено.

Позивач постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 42094,00 грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупець) укладено договір №13/625-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору); газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії. Покупець є кінцевим споживачем (п.1.2 договору); продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 55600тис.куб.м (п.2.1 договору); до сплати за 1000куб.м природного газу всього з ПДВ - 4588,54грн (ч.3 п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 12.07.2013); оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться на пізніше 5-ти банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця,

остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газ (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2 договору); договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив протягом травня - листопада 2013 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37149215,44грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.05.2013 № б/н за травень на суму 3033424,25 грн;

- від 30.06.2013 № б/н за червень на суму 774873,76 грн;

- від 30.09.2013 № б/н за вересень на суму 315893,17 грн;

- від 31.10.2013 № б/н за жовтень на суму 14281965,13 грн;

- від 30.11.2013 р. б/н за листопад на суму 18743059,13 грн.

Втім, свої зобов'язання щодо розрахунку за поставлений природний газ відповідач виконав з порушенням умов п. 6.1 договору, тобто не здійснив своєчасної оплати за спожитий природний газ, в зв'язку з чим та у відповідності до п. 7.2 договору йому нарахована пеня у розмірі 84188,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 57542,80 грн та 3% річних у розмірі 19428,00 грн.

Для стягнення зазначених вище сум Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст.ст. 174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, встановивши факт прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ, з урахуванням умов п. 7.2 договору, а також вимог ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 84188,01 грн є законним та обґрунтованим. При цьому, в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 86,4% місцевий господарський суд відмовив з тих підстав, що зменшення суми пені спричинить негативні наслідки підприємству позивача в його діяльності, які будуть виражатися у збільшені збитків позивача за несвоєчасно отриману оплату за поставлений природний газ. Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції також повністю задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 57542,80 грн та 3% річних в сумі 19428,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, разом з тим, оцінивши наведені відповідачем в заяві про зменшення пені доводи та подані на їх обґрунтування докази, на підставі приписів ст. 231 Господарського кодексу України та реалізовуючи право, надане суду нормою п. 3 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення суми пені на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що постанова апеляційного господарського суду оскаржуються виключно в частині відмови в позові щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50% та вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи таке рішення, не порушив норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції, керуючись зазначеними нормами, врахував, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не завдало збитків позивачеві, сума заборгованості за період з травня 2013 року по листопад 2013 року у розмірі 37149215,44 грн. сплачена останнім у повному обсязі вже в січні 2014р.

Крім того, вирішуючи питання можливості зменшення пені, судом апеляційної інстанції також враховано, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є організацією по виробництву, транспортуванню, розподілу та реалізації теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства. Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи тривалий час не підвищувалися, а різниця в тарифах відповідачеві не виплачувалася, в зв'язку з чим підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, відсутністю платежів різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

В той же час, станом на 01.07.2014 заборгованість місцевого бюджету перед відповідачем з субсидій та пільг складає 146,8млн.грн, сума реструктуризованої заборгованості за послуги з теплопостачання становить 88,5млн.грн, заборгованість державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства - 975,6млн.грн. Важкий фінансовий стан підприємства підтверджений балансом станом на 31.03.2014, відповідно до якого збитки підприємства на початок 2014 року становили 737,7млн.грн., а за станом на 31.03.2014 їх сума збільшилася і становить 812,5млн.грн.

З огляду на зазначені обставини, суд апеляційної інстанції, врахувавши також інтереси позивача, а також, що сплата відповідачем пені у повному обсязі вплине не тільки на майнові інтереси відповідача, а й на можливість безперебійного постачання енергії населенню м. Харкова, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача, який просив зменшити пеню на 86,4%, та вирішив зменшити нараховану позивачем пеню на 50%.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі Господарського суду Харківської області № 922/2663/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос