ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 924/148/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Швеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Грейц К.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 924/148/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина"доЖитлово-будівельного кооперативу "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5"провизнання недійсним договору

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Заблоцький О.В. (дов. від 02.08.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота середина" звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" про визнання договору забудови земельної ділянки від 03.07.2014 недійсним. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що зазначений договір за своїми реальними наслідками спрямований на передачу права користування земельною ділянкою під забудову за плату. Позивач зазначав, що відповідачеві земельна ділянка не передавалась, тому відповідач не є користувачем земельної ділянки і не має права на її забудову. На думку позивача, на підставі оспорюваного правочину відповідач безпідставно зайняв будівельний майданчик, не являючись замовником чи підрядником будівництва. Окрім цього, позивач посилався також на невідповідність пункту 4.1.1. договору приписам статті 238 Цивільного кодексу України, та в цілому невідповідність договору статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 331, 384 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.03.2016, ухваленим суддею Виноградовою В.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з відсутності обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що умови оспорюваного правочину не містять положень про вчинення представником кооперативу правочинів від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Водночас судом враховано те, що за умовами спірного договору відповідачу передається саме будівельний майданчик, а замовником будівництва виступає позивач, що свідчить про відповідність договору приписам статті 384 Цивільного кодексу України. При цьому суд керувався також приписами статей 203, 215, 238, 628, 1130 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гудак А.В. - головуючий, Бучинська Г.Б., Олексюк Г.Є., постановою від 18.05.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота середина" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що спірний договір за своїми реальними наслідками спрямований на передачу права користування земельною ділянкою під забудову за плату, фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за рахунок коштів кооперативу та набуття права власності на нерухоме майно асоційованими членами кооперативу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 238 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На адресу Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота середина" (далі - товариство) та Житлово-будівельним кооперативом "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" (далі - кооператив) укладено договір про забудову земельної ділянки, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що терміни, які використовуються у договорі, мають таке значення: об'єкт будівництва - відповідно до проектно-кошторисної документації розташований в м. Хмельницькому по вул. Лісогринівецька, 18; проектно-кошторисна документація - сукупність затверджених у передбаченому чинним законодавством порядку необхідних документів та матеріалів для спорудження об'єкта будівництва, а саме проект (стадія П), робоча документація (стадія Р) та кошторис; будівельний майданчик - це територія, на якій споруджується об'єкт будівництва, а також територія, на якій розташовуватимуться тимчасові споруди, а також місце для складання різних будівельних матеріалів, а саме земельна ділянка: площею 1,3 га, кадастровий номер 6810100000:17:00160028, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка перебуває у товаристві на праві оренди згідно з рішенням Хмельницької міської ради № 65 від 30.04.2014, договором оренди землі №2/01 від 02.07.2014, строком оренди до 30.04.2017; календарний графік будівельних робіт - додаток до даного договору, в якому зазначено дату початку будівництва, дату завершення проміжних етапів будівництва, дату завершення будівництва об'єкту, черговість будівництва та зазначено розмір площі товариства (пункт 1 договору). Згідно з пунктом 2.1. договору предметом даного договору є здійснення будівництва об'єкта за рахунок фінансування членів кооперативу з метою отримання у власність об'єкта будівництва членами кооперативу та товариством у тих обсягах квадратних метрів, що визначені у даному договорі. Товариство бере участь у будівництві об'єкта для задоволення власних потреб (пункт 2.2. договору). Відповідно до пункту 2.3. договору кооператив, на виконання статутних цілей, бере участь у будівництві об'єкта для задоволення потреб членів кооперативу шляхом забезпечення їх нерухомістю. За умовами пункту 2.4. договору товариство зобов'язується забезпечити кооперативу безперешкодний доступ до будівельного майданчика. Кооператив зобов'язується забезпечити організацію будівельних робіт та фінансування за рахунок коштів членів кооперативу (пункту 2.5. договору). У пункті 2.6. договору зазначено, що, підписуючи даний договір, товариство підтверджує, що земельна ділянка, на якій будується об'єкт будівництва, має цільове призначення, яке дозволяє будувати об'єкт будівництва. У пункті 3.1 договору сторонами враховано, що товариством до укладення цього договору: орендовано згідно з рішенням Хмельницької міської ради №65 від 30.04.2014, договору оренди землі №2/01 від 02.07.2014 земельну ділянку: площею 1,3 га, кадастровий номер 6810100000:17:00160028, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, строк оренди - до 30.04.2017; отримано в приватну власність згідно з договором купівлі-продажу від 24.02.2014 р., посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. незавершене будівництво об'єкту нерухомого майна ІІ-ої черги - 10-ти поверхового 2-х секційного 102-х квартирного житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями, яке згідно з довідкою №115/01-15, виданою Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 05.02.2014, має відсоток готовності об'єкту - 4%, та знаходиться на будівельному майданчику; отримано в приватну власність згідно з договором купівлі-продажу від 24.02.2014, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я.О. незавершене будівництво об'єкту нерухомого майна ІІІ-ої черги - 10-ти поверхового 2-х секційного 102-х квартирного житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями, яке згідно з довідкою №114/01-15, виданою Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 05.02.2014 має відсоток готовності об'єкту - 2%, та знаходиться на будівельному майданчику. Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що після завершення будівництва об'єкту будівництва сторонам належать майнові права на площу в об'єкті будівництва в наступних пропорціях: товариству на праві приватної власності будуть належати 50 кв.м. житлової площі. Місце розташування квартир, їх кількість та площа визначаються сторонами у додатку, вказаному в пункті 1.1.4. даного договору; кооперативу (його членам) на праві власності будуть належати решта житлових квартир та нежитлових приміщень. Кооператив має право вільно користуватись, розпоряджатись та передавати будь-які права на належні йому квадратні метри, у тому числі шляхом укладення договорів про сплату пайових внесків та залучення членів до кооперативу, а також шляхом залучення коштів від них на фінансування об'єкту будівництва та з можливістю подальшої реєстрації за членами кооперативу права власності на збудовані в об'єкті будівництва приміщення та/або квартири. Кооператив, з-поміж іншого, зобов'язаний: здійснювати фінансування всього комплексу організаційних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт з будівництва об'єкта будівництва (пункт 4.2.1. договору); здійснювати придбання всіх необхідних будівельних матеріалів та конструкцій, розробити і узгодити проектно-кошторисну та іншу необхідну для будівництва об'єкта будівництва документацію з урахуванням пропозиції товариства щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпункту 3.1.1. даного договору залишається у власності товариства (пункт 4.2.2. договору); прийняти на себе усі функції замовника згідно з умовами пункту 4.1. розділу 4 цього договору при умові виконання товариством обов'язків згідно з умовами пункту 4.1. розділу 4 цього договору, забезпечити будівництво об'єкту будівництва та прийняття його в експлуатацію (пункт 4.2.3. договору); приймати всі пропозиції товариства щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпунктів 3.1.1. даного договору залишається у власності товариства за умови внесення відповідних змін до проекту та його затвердження у порядку, визначеному законодавством (пункт 4.2.4. договору); не укладати будь-яких угод щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпунктів 3.1.1. даного договору та додаткової угоди залишається у власності товариства (пункт 4.2.5. договору). Товариство має право: вимагати належного виконання обов'язків від кооперативу по даному договору; вимагати обміну інформацією та проведення консультацій для обговорення питань будівництва щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпункту 3.1.1. даного договору залишається у власності товариства (пункт 4.3. договору). Пунктом 4.4. договору передбачено, що кооператив має право: самостійно укладати будь-які угоди щодо майнових прав на об'єкт нерухомого майна чи квадратні метри, майнові права на які будуть належати кооперативу, зокрема, договори про сплату пайових внесків у кооператив для будівництва житла його членам, щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпункту 3.1.2. даного договору переходить у власність кооперативу; самостійно укладати будь-які угоди на виконання всього комплексу організаційних, будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з будівництва об'єкту будівництва від свого імені; отримувати для ознайомлення усі документи від товариства, що є необхідними для будівництва об'єкта будівництва; укладати договори з підрядними організаціями для виконання робіт з будівництва об'єкта будівництва від свого імені; здійснювати контроль як самостійно, так і доручати такі функції третій особі, спеціалісту (експерту) за ходом виконання та якістю будівництва об'єкту будівництва, дотриманням термінів виконання будівництва об'єкту будівництва, відповідністю обсягів та вартості виконуваних робіт проектній документації та вимогам цього договору, відповідністю виконуваних або виконаних робіт будівельним нормам та правилам якістю матеріалів, виробів та конструкцій та їх відповідністю державним стандартам і технічним умовам; самостійно встановлювати вартість одного квадратного метра в об'єкті будівництва та самостійно встановлювати строки будівництва об'єкта будівництва, але в межах строків, передбачених пунктом 1.1.1. цього договору; надавати будь-які пропозиції щодо тієї частини площі, яка відповідно до підпунктів 3.1.2. даного договору переходить у власність кооперативу. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором (пункт 6.1. договору). За умовами пункту 5.4. договору у випадку переходу права власності (у випадку наявності такого права) або права користування земельною ділянкою, на якій будуватиметься об'єкт будівництва, до кооперативу всі умови даного договору, окрім обов'язків надання будівельного майданчику товариством, зберігають свою юридичну силу. Згідно з пунктом 6.3. договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством. Для повного розуміння правового змісту договору та його однакового тлумачення сторонами слід розуміти вказаний правочин як змішаний. Відповідно до пункту 7.1. договору зміни в цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному законодавстві України. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами.

Судами попередніх інстанцій було досліджено договір оренди землі №2/01 від 02.07.2014, за умовами пункту 1 якого Хмельницька міська рада (орендодавець) надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота середина" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Хмельницької міської ради від 30.04.2014 №65 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Лісогринівецькій, 18. Відповідно до пунктів 2, 3 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13 000 м.кв. (кадастровий номер 6810100000:17:001:0028); на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майно - десятиповерхова капітальна житлова будівля, об'єкти незавершеного будівництва площею 1 818 м.кв., інші об'єкти інфраструктури - площадки, проїзди, проходи площею 10 273 м.кв. Згідно з пунктом 8 договору оренди землі, цей договір укладено на 3 роки до 30.04.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Земельна ділянка передається в оренду під незавершене будівництво ІІ-ї та ІІІ-ї черги 10-ти поверхового 2-х секційного 204-х квартирного житлового будинку з вбудованими офісно-торговими приміщеннями (пункт 15 договору оренди землі). Суди попередніх інстанцій також установили, що відповідно до пунктів 1.2., 1.3. статуту Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5", затвердженого протоколом установчих зборів засновників (членів) кооперативу №1 від 01.10.2013, кооператив за типом є споживчим, а за напрямом діяльності є житлово-будівельним; кооператив є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Згідно з пунктом 2.1. статуту метою кооперативу є задоволення житлових, економічних та соціальних потреб його членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (пункт 2.2. статуту). У пунктах 2.3.1., 2.3.7. статуту зазначено, що кооператив має право здійснювати такі види діяльності: організація, фінансування та сприяння у будівництві будівель будь-якого призначення (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), в тому числі: зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж конструкцій-зовнішніх інженерних мереж і систем, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, захист конструкцій, устаткування та мереж, пусконалагоджувальні роботи, які необхідні для задоволення споживчих потреб членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу; спільна участь у будівництві цивільних та промислових об'єктів для задоволення споживчих потреб членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу та без мети отримання прибутку. Зокрема, кооператив має право укладати договори, пов'язані з будівництвом, експлуатацією і ремонтом жилих будинків, їх добровільним страхуванням та утриманням прибудинкової території відповідно до мети його діяльності для задоволення споживчих потреб членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу та без мети отримання прибутку (пункт 3.3.4. статуту). З наявної у матеріалах справи копії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 176 від 09.10.2014 суди встановили, що замовником будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м. Хмельницький, вул. Лісогринівецька, 18, зазначене Товариство з обмеженою відповідальністю "Золота середина". Документ, що підтверджує право користування земельною ділянкою: договір оренди землі №2/01 від 02.07.2014; площа земельної ділянки: 1,3 га. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" до Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" про визнання договору забудови земельної ділянки від 03.07.2014 недійсним.

Підставою позову визначено невідповідність спірного договору від 03.07.2014 приписам статей 238, 331, 384 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Як встановлено судами та убачається зі змісту договору (пункт 6.3.), оспорюваний договір є змішаним, що не суперечить положенням чинного законодавства, та містить, зокрема, елементи договору про спільну діяльність. Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Як вже зазначалось, позивач просив визнати недійсним договір від 03.07.2014, вважаючи, що умови цього договору, а саме пункт 4.1. порушують положення частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України. Так, частиною 3 статті 238 вказаного Кодексу визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Таким чином, норма частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України визначає заборону на укладення саме правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів (така ж правова позиція висвітлена Верховним судом України у постанові від 16.05.2011 зі справи №19/87-10). Як установлено судами попередніх інстанцій, договір про забудову земельної від 03.07.2014 підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" Токалюком Р.С., який діє на підставі статуту та головою Житлово-будівельного кооперативу "Місто-сад перший будівельний Б3-Б5" Єрьоменком О.О., який діє на підставі статуту. Зазначені особи обіймали відповідні посади на час підписання вказаного договору, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.07.2014. Отже, твердження позивача про порушення частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України при укладенні спірного договору не знайшли свого підтвердження. Також судами установлено, що за умовами пункту 4.1. договору товариство зобов'язане, зокрема: надати будівельний майданчик для спорудження кооперативом на ньому об'єкту будівництва, що визначений у пункті 1.1.1. даного договору (п. 4.1.1. договору); упродовж 20 днів з моменту підписання даного договору надати уповноваженій особі кооперативу нотаріально завірені копії документів, що посвідчують речові права товариства на земельні ділянки, на якій споруджуватиметься об'єкт будівництва у 3-х примірниках та за наявності, надати нотаріально завірені копії всіх дозвільних документів на вказані земельні ділянки чи заплановане будівництво на вказаній земельній ділянці (пункт 4.1.3. договору); надати уповноваженій особі кооперативу нотаріально посвідчену довіреність на право вчинення таких дій: 1) підписання та подання від імені товариства до відповідного територіального органу архітектури заяв про надання містобудівних умов та обмежень, а також із правом отримання інших документів від такого органу від імені товариства; 2) підписання та подання від імені товариства до відповідного територіального органу земельних ресурсів, та Держземагентства заяв про надання витягів із Державного земельного кадастру та/або чергового кадастрового плану, та із правом їх отримання, а також із правом отримання інших документів від такого органу від імені товариства; 3) підписання та подання від імені товариства до відповідних територіальних уповноважених на це органів та/або підприємств заяв про видачу технічних умов, необхідних для здійснення будівництва, та із правом їх отримання, а також із правом отримання інших документів від таких органів від імені товариства; 4) підписання та подання від імені товариства до відповідних територіальних уповноважених на це органів заяв про отримання дозволів на використання земельної ділянки під будівництво, зняття родючого шару ґрунту, на проведення земляних робіт, на виконання робіт у зоні повітряних ліній електромереж та ліній зв'язку, місцях проходження підземних комунікацій (кабельних, газопровідних, каналізаційних та інших), що розташовані на будівельному майданчику, на користування електроенергією, газом, паром, водою від діючих джерел відповідно до проекту організації робіт, на геодезичну основу для будівництва і на закріплені на території будівництва пункти і знаки цієї основи, з оглядом їх в натурі та із правом їх отримання, а також із правом отримання інших документів від таких органів від імені товариства; 5) підписання від імені товариства договорів на проектування, здійснення авторського нагляду та технічного нагляду із особами, які мають право на такі види робіт відповідно до вимог законодавства; 6) затвердження від імені товариства проекту будівництва об'єкту будівництва; 7) підписання та подання від імені товариства до відповідного територіального органу Держархбудінспекції повідомлень та/або декларацій про початок виконання будівельних робіт щодо об'єкта будівництва чи його окремих черг або секцій, та із правом їх отримання, а також із правом отримання інших документів від такого органу від імені товариства; 8) підписання та подання від імені товариства до відповідного територіального органу Держархбудінспекції декларацій про готовність об'єкта будівництва до експлуатації, та із правом їх отримання, а також із правом отримання інших документів від такого органу від імені товариства; 9) підписання та подання від імені товариства заяв про присвоєння адреси об'єкту будівництва та отримання довідок про присвоєння адреси об'єкту будівництва (пункт 4.1.4. договору). Як встановлено судами, спірним договором передбачений обов'язок позивача видати уповноваженій особі кооперативу нотаріально посвідчену довіреність на право вчинення конкретних дій саме від імені позивача. Судами встановлено та зі змісту договору убачається, що відповідач сприяє позивачу у будівництві (фінансуючи та організовуючи будівництво, в т. ч. подаючи від його імені відповідні заяви, підписуючи договори на проектування, здійснення авторського та технічного нагляду, затверджуючи проекти будівництва об'єкту будівництва), за що отримує плату - відповідну кількість квадратних метрів. Зазначене не суперечить частині 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

Також, однією з підстав визнання спірного договору недійсним позивач зазначав про порушення частини 3 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", відповідно до якої інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами. Тобто, з аналізу вказаної норми слідує, що інші способи фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва можуть бути визначені іншими законами. Зокрема, до таких законів відноситься Закон України "Про кооперацію", відповідно до статей 1, 2 якого кооперація - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів; кооперативна організація кооператив або кооперативне об'єднання; кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (стаття 3 Закону України "Про кооперацію). Відповідно до статті 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу (стаття 19 Закону України "Про кооперацію"). Відтак, житлово-будівельний кооператив можна віднести до одного з альтернативних способів фінансування будівництва, врегульованих іншим законом, а саме Законом України "Про кооперацію", Цивільним кодексом України. Також позивач посилався на порушення спірним договором пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", яким передбачено, що відносини щодо залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління ними регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України в частині, що не суперечать цьому Закону. Згідно зі статтею 1 вказаного Закону він встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Управителем може бути фінансова установа, що отримала в установленому законодавством порядку дозвіл/ліцензію на здійснення визначеної цим Законом діяльності (стаття 4 цього Закону). Між тим, як установлено судами попередніх інстанцій, кооператив не залучає кошти в управління з метою фінансування будівництва житла, не є управителем в розумінні статті 4 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Як уже зазначалось, статутом відповідача передбачено, що кооператив за типом є споживчим, а за напрямом діяльності є житлово-будівельним; кооператив є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку (пункти 1.2., 1.3. статуту). Відповідно до пункту 2.1. статуту метою кооперативу є задоволення житлових, економічних та соціальних потреб його членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів (учасників) та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (пункт 2.2. статуту). У пунктах 2.3.1., 2.3.7. статуту визначено, що кооператив має право здійснювати такі види діяльності, зокрема: організація, фінансування та сприяння у будівництві будівель будь-якого призначення. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем невідповідності умов договору частині 3 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність, статті 4 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю.

Окрім цього, судами була надана оцінка такій підставі визнання спірного договору недійсним як порушення частин 4, 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування (частини 4, 5 статті 26 цього Закону). Як встановлено судами, з умов договору та матеріалів справи вбачається, що замовником будівництва та користувачем земельної ділянки виступає позивач. У матеріалах справи відсутні докази про передання відповідачеві земельної ділянки у користування. Відтак, твердження позивача про те, що відповідач неправомірно зайняв будівельний майданчик, не являючись замовником чи підрядником будівництва, спростовується умовами договору, згідно з якими відповідачу передається саме будівельний майданчик, а замовником будівництва виступає позивач.

Крім того, позивач стверджував про порушення умовами спірного правочину вимог статті 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Судам попередніх інстанцій правомірно враховано те, що статтею 331 вказаного Кодексу передбачена можливість встановлення у договорі умови про набуття у власність нової речі не тією особою, що її виготовила (створила). Сторони спірного договору саме таким чином врегулювали свої відносини, розподіливши у пункті 3.2. договору майнові права на площу в об'єкті будівництва кожної зі сторін. Окрім цього, позивачем не доведено, а судами не встановлено того, що умови оспорюваного договору не відповідають приписам статті 384 Цивільного кодексу України, відповідно до якої будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. При цьому судами правомірно враховано те, що за умовами договору, зокрема, пункту 3.2., кооперативу в майбутньому будуть належати на праві власності частина квартир та нежитлових приміщень.

Відтак, виходячи з того, що судами на підставі повного та всебічного розгляду даного спору не установлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання спірного договору недійсним, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота середина" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 924/148/16 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

К. Грейц