Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 915/1646/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№ 915/1646/15господарського судуМиколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"до1. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний Банк Українипростягнення 357 030 грн. 40 коп.,за участю представників: від позивача: Трухно М.М.,від відповідача-1: ОСОБА_3.

Ухвалою ВГСУ від 20.03.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" у справі №915/1646/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів Самусенко С.С. - головуючого, Демидової А.М., Малетича М.М. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017.

Розпорядженням керівника апарату ВГСУ від 03.04.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №915/1646/15 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Демидової А.М.

Ухвалою ВГСУ касаційну скаргу у справі №915/1646/15 прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетич М.М., Плюшко І.А. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 як боржника та ФОП ОСОБА_1 як поручителя про стягнення солідарно 357030,40 грн., а саме: 123 182,43 грн. заборгованості за кредитом; 104 963,67 грн. заборгованості по процентам; за простроченими процентами - 103 384,24 грн.; 46 084 грн. 50 коп. заборгованості по процентам; за простроченими процентами - 45144 грн.; 35 992,89 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 1 852,80 грн. трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 30 208,03 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів; 1 555,01 грн. трьох процентів річних від суми прострочених процентів; 13 190,71 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії. Позов мотивовано невиконанням зобов`язань ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором від 18.02.2008 № 4/МС/К-08-ПЗУ2, право вимоги за яким банк придбав за договором передачі активів та кредитних зобов`язань від 30.06.2010 за №2258.

2. Зміст рішення місцевого господарського суду та встановлені ним обставини справи

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2016 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 123182, 43 грн. - основного боргу; 104 963,67 грн. заборгованості по простроченим відсоткам; 5998,15 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків; 47025,00 грн. заборгованості за комісіями; 2151,78 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії; 252,36 коп. 3% річних від суми прострочених процентів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що 18.02.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" та ФОП ОСОБА_2 як позичальником укладено кредитний договір №4/МС/К-08-ПЗУ2, за яким банком надано позичальнику кредит в розмірі 285 000 грн.

Позичальник згідно умов кредитного договору зобов`язався повернути кредит до 15.02.2013, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 14,2 % річних, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту зобов`язався сплатити у строки, передбачені п.4.6 кредитного договору, проценти з розрахунку 26 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення, а також сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі, передбачену п.1.1 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поруки №4/МС/К-08-ПЗУ2-01 від 18.02.2008, за яким остання несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором.

30.06.2010 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним Банком України з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих НБУ під рефінансування, укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь ПАТ "Дельта Банк".

На підставі вказаного договору позивач набув право вимагати замість ТОВ "Укрпромбанк" від ФОП ОСОБА_2. зобов`язань за кредитним договором №4/МС/К-08-ПЗУ2 від 18.02.2008, а також по всім договорам забезпечення.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (судді: Філінюк І.Г. - головуючий, Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) рішення місцевого господарського суду скасовано, провадження у справі №915/1646/15 припинено на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Припиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив із того, що 17.09.2012 господарським судом Миколаївської області було прийняте рішення у справі №5016/1382/2012(10/48) за позовом ПАТ "Дельта Банк" до відповідачів ФОП ОСОБА_2. та ФОП ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку боргу за кредитним договором №4/МС/К-08-ПЗУ2 від 18.02.2008.

При відмові ПАТ "Дельта Банк" у вимозі про стягнення коштів у солідарному порядку з ОСОБА_1 суд керувався приписами ст.559 ЦК України, яка встановлює, що порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд дійшов висновку, що у справах №915/1646/15 та №5016/1382/2012(10/48) є однаковими предмет і підстави позову, суб`єктний склад, а тому провадження у цій справі підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі зазначається, що апеляційним господарським судом не надано оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором. В рішенні господарського суду Миколаївської області у справі №5016/1382/2012(10/48) від 17.09.2012 стягнуто заборгованість, яка існувала станом на 27.06.2012, а у цій справі № 915/1646/15 позивач просить стягнути заборгованість станом на 18.08.2015. Суд повинен стягнути з відповідачів заборгованість за період з 28.06.2012 по 18.08.2015, заборгованість по сплаті відсотків та неустойку, нарахованих в межах строку позовної давності.

Скаржник звертає увагу, що підстави у цих позовах однакові, проте період стягнення заборгованості та предмет позову є різними.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно п.3.12 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Припиняючи провадження у справі щодо всієї заявленої позивачем суми, апеляційний господарський суд не дослідив матеріально-правову вимогу позивача у справах №915/1646/15 та №5016/1382/2012(10/48), не перевірив, чи заявлена до стягнення у справі №915/1646/15 сума заборгованості є ідентичною заявленій сумі у справі №5016/1382/2012(10/48), та чи співпадають періоди нарахування вказаних сум.

Судом залишено поза увагою, що предмети позову у справах №915/1646/15 та №5016/1382/2012(10/48) різняться.

Як вбачається з рішення господарського суду від 17.09.2012 у справі №5016/1382/2012(10/48), предметом позову є заборгованість ФОП ОСОБА_2. станом на 27.06.2012 у розмірі 153 639,63 грн.

Предметом позову у справі №915/1646/15 є заборгованість ФОП ОСОБА_2. станом на 18.08.2015 у розмірі 357 030,40 грн.

Апеляційний господарський суд мав перевірити, стосовно яких сум співпадає рішення господарського суду від 17.09.2012 у справі №5016/1382/2012(10/48) із вимогами по справі №915/1646/15, та припинити провадження у справі лише в цій частині.

В частині позовних вимог, які не входили до предмету позову у справі №5016/1382/2012(10/48), апеляційному господарському суду слід було переглянути справу на предмет підставності заявлених позовних вимог та перевірити законність і мотивування рішення місцевого господарського суду.

При цьому суду слід було оцінити можливість застосування ст.35 ГПК України щодо встановлених у рішенні господарського суду від 17.09.2012 обставин припинення поруки.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного господарського суду та скасування рішення господарського суду першої інстанції в повному обсязі є передчасними.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з огляду на порушення ст.ст. 43, 80 ГПК України.

Згідно ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційним господарським судом не переглянуто рішення місцевого господарського суду по суті, тому справу слід направити до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд повинен врахувати вище наведене і прийняти мотивоване і законне рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі №915/1646/15 скасувати.

Справу №915/1646/15 направити до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

І. Плюшко