Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 910/10283/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року

у справі № 910/10283/13

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриджит Плюс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова

група",

2) Приватне підприємство "Азовмех",

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Шалс",

про звернення стягнення на предмет застави

за скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання дій неправомірними, скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача: Жиленкова В.В.

відповідача: не з'явилися

від третьої особи-1: не з'явилися

від третьої особи-2: не з'явилися

від третьої особи-3: не з'явилися

від органу ДВС: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неприйняття до виконання виконавчого документа, в якій просило скасувати повідомлення від 19 жовтня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, винесене головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем, та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва № 910/10283/13 від 03 вересня 2014 року та відкрити виконавче провадження, про що винести відповідну постанову, та здійснити його виконання.

Вимоги скарги мотивовані тим, що зазначені дії державного виконавці є неправомірними, оскільки при вчиненні таких дій державний виконавець керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень в редакціях, які не підлягали до застосування станом на дату пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання за огляду на те, що набули чинності після пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року (склад колегії суддів: Головіна К.І. - головуючий, Літвінова М.Є., Мудрий С.М.), залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року (склад колегії суддів: Пашкіна С.А. - головуючий, Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.), скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії органу ДВС та додані до неї документи повернуто скаржнику без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого статтею 121-2 ГПК України строку для її подання без поважних причин та без клопотання про відновлення такого пропущеного строку.

Не погодившись із зазначеними ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду по суті. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04 жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" повторно звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду міста Києва № 910/10283/13 від 03 вересня 2014 року, за результатами розгляду якої відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19 жовтня 2016 року було прийнято рішення (оформлене повідомленням) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання і зазначене повідомлення скаржник отримав 03 листопада 2016 року.

Не погодившись із діями державного виконавця щодо неприйняття до виконання виконавчого документа, стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

За висновком судів скаржник звернувся до господарського суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця з пропуском десятиденного строку, встановленого законом для подачі скарги, оскільки скаржник вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Однак, колегія не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 122-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній станом на дату звернення позивача зі скаргою на дії ДВС у даній справі, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Наведеною нормою передбачено можливість подання стягувачем, боржником або прокурором скарги на дії/бездіяльність органів ДВС та встановлено строк подання такої скарги і порядок обчислення такого строку, який за положеннями даної статті визначається не виключно, а альтернативно: або з дня коли особа дізналася або з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, чого не було враховано судами попередніх інстанцій.

При цьому судами встановлено, що відповідно до роздруківки з офіційного сайту Укрпошти, яка містить інформацію про рух надісланих поштових відправлень, оскаржуване стягувачем до господарського суду у даній справі повідомлення відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 19 жовтня 2016 року про повернення наказу господарського суду міста Києва № 910/10283/13 від 03 вересня 2014 року стягувачу без прийняття до виконання було надіслано відділом ДВС стягувачу 01 листопада 2017 року та отримано останнім 03 листопада 2016 року.

Таким чином, подана позивачем 16 листопада 2016 року скарга в порядку ст. 121-2 ГПК України була подана з дотриманням передбаченого зазначеною статтею строку, оскільки датою спливу для позивача строку подання скарги на дії ДВС з дня коли він отримав оскаржуване ним рішення (повідомлення) відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 19 жовтня 2016 року було 17 листопада 2016 року.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій за результатами розгляду скарги позивача на дії ДВС в оскаржуваних ухвалі та постанові застосували норми статті 121-2 ГПК України у попередній редакції, яка станом на дату подання скарги вже була нечинною.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій є безпідставними, а оскаржувані ухвала місцевого господарського суду про повернення позивачу скарги на дії органу ДВС без розгляду винесена та постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних ухвали господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року і постанови Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року та направлення справи № 910/10283/13 до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на дії органу ДВС до розгляду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2017 року у справі № 910/10283/13 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на дії органу ДВС.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді М.М. Малетич

С.С. Самусенко