Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 904/4805/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013р. по справі № 904/4805/13 за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення 1220,17 грн.,-

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013р. відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про стягнення 1220,17 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. апеляційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" залишено без задоволення. Рішення господарського суд Дніпропетровської області від 24.10.2013р. залишено без змін.

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013р. по справі № 904/4805/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

18.04.2012р. між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" та Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області укладено договір № 357Л про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води за державні кошти.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є надання послуги з постачання водяної пари (централізоване постачання теплової енергії) у строки та умовах, що зазначені у договорі. Кількісні характеристики виконуваних за цим договором послуг: 12, 18 Гкал (п.1.2 договору).

Розділом 3 Договору передбачено, що ціна Договору становить 10851 грн. 16 коп.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість зазначеної у Договорі кількості теплової енергії.

Строк дії Договору визначений пунктом 10: з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

Пунктами 5.2; 5.3 Договору сторони погодили, що облік наданої відповідачу теплової енергії проводиться за приладом обліку.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Головне управління юстиції у Дніпропетровській області у період з січня 2012р. по січень 2013р. виконало умови договору в частині оплати наданих послуг в сумі 10851,16грн.

На думку позивача, відповідачем оплата за надані послуги була здійснена не в повному обсязі, у зв'язку з чим він звернувся з позовом до суду про стягнення 1172,93грн. заборгованості по спірному договору та 47,24грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за час дії Договору відповідачем сплачено за теплову енергію 10851 грн. 16 коп. (платіжні доручення від 15.04.2012р., 15.06.2012р., 07.09.2012р., 05.12.2012р., 18.12.2012р.), тобто суму, передбачену умовами Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору всі розрахунки за договором виконуються на підставі платіжних вимог та двохстороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує Учасник Замовнику.

Як вказує в своїй позовній заяві позивач, акти про постачання теплової енергії за вказаний у позовній заяві період були направлені відповідачу листом №00.09.0705/1 від 06.06.2013 року (а.с. 3, 15). 05.06.2013 року між сторонами було складено акт звіряння взаємних розрахунків станом на 28.02.2013 року, згідно якого визначено заборгованість за грудень 2012 року в розмірі 1172,93 грн. Таким чином, відповідно до положень п.4.1 Договору у зв'язку з не проведенням звірки у строки, встановлені цим пунктом Договору, позивач лише 05.06.2013 року нарахував відповідачу заборгованість за грудень 2012 року в розмірі 1172,93 грн.

Відповідач після складання акта звіряння взаєморозрахунків, від 05.06.2013 року, платіжним дорученням №600981 від 07.06.2013 року на суму 3827,82 грн. (а.с.61) сплатив за січень 2013 року 2654,89 грн. та 1172,93 грн. заборгованість по оплаті за теплову енергію за грудень 2012 року.

Своїм листом від 19.07.2013 року №03.2-5/2728 (а.с.74) на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та на адресу позивача він вніс уточнення в призначення платежу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію за 2012 рік відсутня, оскільки вказану заборгованість позивач визначив лише 05.06.2013 року і сплачена вона на протязі п'яти днів після її визначення, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Також суд апеляційної інстанції вірно зазначив про необґрунтованість доводів позивача, що кошти, сплачені відповідачем за грудень 2012 року у 2013 році не можуть бути зараховані згідно бюджетного законодавства як платежі за 2012 рік, а тому будь-які кошти, сплачені відповідачем у 2013 році мають бути віднесені до бюджетного періоду 2013 року.

Згідно з п.4.1 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію замовник здійснює до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Таким чином, відповідно до умов договору остаточний розрахунок за грудень 2012 року відповідач повинен здійснювати в січні 2013 року.

Згідно з роз'ясненням Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист №06-10/10-1215 від 29.10.2004 року) період зарахування сплачених боржником коштів має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано в договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положеннями договору.

Отже, проведення відповідачем остаточного розрахунку за грудень 2012 року у наступному 2013 році не суперечить вимогам закону і узгоджується умовами Договору, сплата відповідачем суми 1172,93 грн. підлягала зарахуванню позивачем в погашення боргу за 2012 рік.

Таким чином, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. по справі № 904/4805/13 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013р. по справі № 904/4805/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.