Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 904/6258/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014

у справі №904/6258/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго"

про стягнення 9375632,26 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Бернацька О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/3329-ТЕ-3 від 28.12.2012, на загальну суму 9375632,26 грн., з яких 7579876,01грн. основного боргу, 688172,39 грн. пені, 200968,56 грн. 3% річних, 906615,30 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7579876,01 грн. основного боргу, 343906,70 грн. пені, 200968,56 грн. 3% річних, 906615,30 грн. інфляційних витрат, 70396,56 грн. відшкодування сплаченого судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 344086,20 грн., і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити в повному обсязі. В решті судові рішення скаржник просить залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець-позивач) та Комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3329-ТЕ-3 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.)

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині поставки газу до 30.06.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 11.1 договору з в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.).

Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктом 2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013 року Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 13956,847 тис. куб. м. Продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.

За змістом з пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору №13/3329-ТЕ-3 від 28.12.2012 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 12918727,42 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

При цьому, як було встановлено судами, зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем виконані частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв'язку з чим, виходячи з приписів, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України,статей 525, 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а також з урахуванням доводів та доказів сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7579876,01 грн., 3 % річних у розмірі 200968,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 906615,30 грн., пені у розмірі 343906,70 грн.

Судові рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені, прийшов до висновку, що з урахуванням строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 687813,40 грн.

Разом з цим, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 343906,70 грн., виходячи з приписів пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач є підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги, загальна сума заборгованості населення перед відповідачем за теплову енергію складає більше 7077600,00 грн., також судами враховано, що з наданого до справи розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню КП "Новомосковськтеплоенерго", вбачається, що затверджені тарифи на послуги з теплопостачання не відповідають фактичній вартості такої послуги та перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах за 2012 - 1 кв. 2014 року в загальному розмірі 4054060,21 грн. Крім того, відповідач зазнав у 2013 році значних збитків у сумі 10 903 тис. грн. через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2008 року.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, сума основного боргу, 3 % річних та інфляційні нарахування, вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2014 у справі №904/6258/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова