Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 910/20538/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015у справі Господарського суду№ 910/20538/14 м. Києваза позовомДержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" Державне підприємство "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс"простягнення 160 493,69 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гавеля Д.В., дов. від 03.02.2015 № 18/912;відповідача: Міщенко О.В., дов. від 11.03.2015 № УТЛЦ - 3; третьої особи: не з'явились;В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (далі - Підприємство "Український транспортно-логістичний центр") безпідставно набуті кошти у розмірі 160 493,69 грн.

Позовні вимоги Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" було безпідставно списано з його особового рахунку спірну суму коштів, оскільки жодних послуг від нього у червні 2014 року за укладеним між сторонами договором від 21.01.2013 № 2478/48-2013 Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало, акти наданих послуг не підписувало. Направлена на адресу Підприємства "Український транспортно-логістичний центр" претензія залишена останнім без відповіді і задоволення, а тому набута без достатньої правової підстави сума коштів підлягає поверненню у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 (суддя Сівакова В.В.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що спірну суму коштів Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" отримано за надані на виконання укладеного між сторонами договору від 21.01.2013 № 2478/48-2013 послуги, що виключає обставину безпідставності їх набуття та унеможливлює їх повернення в порядку ст. 1212 ЦК України.

Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2014 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 526 ЦК України та ст. ст. 6-8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Інші особи які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 02.06.2015 розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Полянського А.Г. (головуючого), Дроботової Т.Б. та Кравчука Г.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник), Підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець) та Державним підприємством "Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (співвиконавець) 21.01.2013 було укладено договір № 2478/48-2013 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних критих вагонах (далі - Договір), за умовами якого основний виконавець та співвиконавець зобов'язалися за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у критих вагонах співвиконавця;

- між сторонами були підписані додатки до Договору, зокрема, додаток № 1 Перелік додаткових послуг та розмір плат, пов'язаних з перевезенням вантажів, додаток № 2 Протокол погодження договірної ціни між основним виконавцем та замовником та додаток № 3 Протокол погодження договірної ціни між основним виконавцем та співвиконавцем;

- відповідно до п. 2.2.5 Договору замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що ним замовлені, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) основного виконавця та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок основного виконавця. Замовник зобов'язаний вносити плату за користування вагонами у розрахунковий час перебування їх за межами України за цінами узгодженими договором (п. 2.2.10 Договору);

- згідно з п. 3.4.1 Договору загальна ціна договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2 до Договору);

- у п. 3.4.2 Договору сторони погодили, що основний виконавець має право змінювати ціну договору та вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, відповідно до індексації тарифів, з дати введення в дію відповідного наказу про індексацію тарифів, зборів і плати за вантажні перевезення залізничним транспортом. Зміна ціни договору та вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, оформлюється сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору;

- Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.1 Договору);

- сторонами доказів в підтвердження розірвання або припинення дії укладеного ними Договору не подано.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, з його особового рахунку відповідачем було безпідставно списано кошти у сумі 160 493,69 грн., оскільки ним не замовлялись та не отримувались послуги на вказану суму у червні 2014 року за укладеним між сторонами Договором, при цьому, правовою підставою для повернення цих коштів позивач визначив положення статті 1212 ЦК України.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правовий аналіз наведеної статті свідчить про те, що для її застосування необхідною умовою є наявність одночасно двох обставин: набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутність правових підстав для такого набуття (збереження).

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності господарськими судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що:

- сторонами до Договору було укладено додаткові угоди: № 1 від 01.02.2013, № 2 від 20.05.2013, № 3 від 20.06.2013, № 4 від 25.07.2013, № 5 від 29.07.2013, № 6 від 18.12.2013, № 8 від 30.05.2014, якими зокрема вносились зміни щодо вартості послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів. Згідно з протоколами погодження ціни плата за користування вагонами за межами України складала: з 21.01.2013 - 149,20 грн. за добу, з 20.05.2013 - 131,40 грн. за добу, з 25.07.2013 - 109,58 грн. за добу, з 01.01.2014 - 97,14 грн. за добу, з 01.04.2014 - 109,58 грн. за добу;

- на виконання умов Договору основний виконавець за період з 01.01.2014 по 01.09.2014 надав замовнику послуги на загальну суму 610 826,42 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 3 на суму 218 377,18 грн., № 4 на суму 28 597,62 грн., № 6 на суму 254 034,17 грн., № 7 на суму 109 817,45 грн., підписаними та оплаченими замовником без зауважень;

- під час складання вказаних актів не було враховано плату за користування вагонами поза межами території України, яка за умовами Договору підлягала оплаті;

- листом від 17.06.2014 № УТЛЦ-10/2768 Підприємство "Український транспортно-логістичний центр" повідомило Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про донарахування плати за користування вагонами за межами України у розмірі 125 722,97 грн., що відображено в акті № 5/1 від 31.05.2014, в якому помилково не зазначено період наданих послуг. Даний акт відкоригований в червні 2014 року та надано акти № 6/2, № 6/3, № 6/4, № 6/5 від 30.06.2014;

- у листі-відповіді від 25.06.2014 № 11-02/4368 Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомило Підприємство "Український транспортно-логістичний центр", що вказані акти не можуть бути підписані, оскільки жодні послуги в травні 2014 року за Договором йому не надавались;

- 08.07.2014 Підприємство "Український транспортно-логістичний центр" повторно звернулось до Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з листом № УТЛЦ-10/2958, яким повідомило про донарахування плати за користування вагонами за межами України ще на 34 770,72 грн., у зв'язку з чим загальна сума донарахованих коштів складає 160 493,69 грн. Крім того, Підприємство "Український транспортно-логістичний центр" просило підписати акти наданих послуг на зазначену суму, чого Підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" так і не було зроблено.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність відмови Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" від підписання направлених на його адресу актів наданих послуг, господарськими судами цілком обґрунтовано досліджувались обставини виконання сторонами Договору в частині надання послуг та їх оплати, в результаті чого було достовірно встановлено, що Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за фактично отримані послуги розрахувалось лише в частині сплати тарифу за перевезення вантажів територією України, у зв'язку з чим йому була донарахована плата за перевезення у травні, липні, серпні 2013 року вантажів поза межами території України на суму 160 493,99 грн., яка підлягала оплаті за умовами Договору.

За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що кошти, які Підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" просить стягнути з Підприємства "Український транспортно-логістичний центр", отримані ним на підставі Договору як оплата за надані послуги, тобто за наявності правової підстави, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними та обґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/20538/14 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Г.А. Кравчук