Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 911/2296/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р.у справі№911/2296/13 господарського суду Київської областіза позовомПАТ "Броварський завод пластмас"до Дочірнього підприємства "Аріна" ПАТ "Монтажник України"про стягнення 60579,08грн. за зустрічним позовом ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України"доПАТ "Броварський завод пластмас"провизнання недійсним договорів оренди №12-07 від 01.01.2012р., №13-10 від 01.01.2013р. та частини договору про поділ комплексу б/н від 14.07.2009р.,у судовому засіданні взяли участь представники:

від ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк" : Мужик Л.І. (дов. №03/2/708 від 01.11.2013р.);

від ПАТ "Броварський завод пластмас" : не з'явилися;

від ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України" : Дорошенко Ю.Ю. (дов. б/н від 17.05.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2296/13 (суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Аріна" ПАТ "Монтажник України" на користь ПАТ "Броварський завод пластмас" 60579,08грн. заборгованості з орендної плати та 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти первісного позову відмовлено; позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково; визнано недійсним з моменту укладення пункт 1.14.12. Договору про поділ комплексу від 14.07.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого за № 854; визнано недійсним на майбутнє договір оренди приміщення №13-10 від 01.01.2013р., укладений між ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України" і ПАТ "Броварський завод пластмас"; провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди №12-07 від 01.01.2012р., укладеного між ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України" і ПАТ "Броварський завод пластмас", припинено.

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк", яке не приймало участі у справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2296/13, оскільки вважає, що це рішення, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, стосується його прав та обов'язків, оскільки: по-перше, між позивачем за первісним позовом і скаржником існують договірні відносини на підставі іпотечного договору від 06.08.2009р., укладеного між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ЗАТ "Броварський завод пластмас" в забезпечення зобов'язань третіх осіб (ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-тел") за кредитними договорами; по-друге, оскаржуваним рішенням господарського суду Київської області задоволено зустрічний позов про визнання недійсним п.1.14.12 договору про поділ комплексу від 14.07.2009р., на підставі якого іпотекодавець (позивач за первісним позовом) набув права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки (частина якого була передана в оренду відповідачу за первісним позовом); по-третє, рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2013р. у справі №911/426/13-г за позовом ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ПАТ "Броварський завод пластмас", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ "Луксор", ТОВ "Трініті Інвест Компані", ТОВ "І-тел", ПАТ "Одеський портовий холодильник" про визнання права власності на предмет іпотеки задоволено позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк" до ПАТ "Броварський завод пластмас" про звернення стягнення на предмет іпотеки: визнано за банком право власності на предмет іпотеки, що належить ПАТ "Броварський завод пластмас" на підставі договору про поділ комплексу від 14.07.2009р. (який у даній справі судом визнано недійсним); по-четверте, визнання недійсним п.1.14.12 договору про поділ комплексу від 14.07.2009р. зумовлює те, що іпотекодавець ПАТ "Броварський завод пластмас" перестає бути власником майна, переданого банку в іпотеку, тим самим банк як іпотекодержатель позбавляється майнового забезпечення зобов'язань позичальників за кредитними договорами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №911/2296/13 (судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А., Чорна Л.В.), апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2296/13 за позовом ПАТ "Броварський завод пластмас" до Дочірнього підприємства "Аріна" ПАТ "Монтажник України" про стягнення 60579,08грн. припинено на підставі п.1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки (за висновками апеляційного господарського суду) рішенням господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2296/13 не порушені права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Не погоджуючись з ухвалою про припинення апеляційного провадження, ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №911/2296/13 повністю, рішення господарського суду Київської області від 02.07.2013р. у справі №911/2296/13 в частині визнання недійсним з моменту укладення п.1.14.12 договору про поділ комплексу від 14.07.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого за №854, та в частині визнання недійсним на майбутнє договору оренди приміщення №13-10 від 01.01.2013р. , укладеного між ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України " і ПАТ "Броварський завод пластмас", решту рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки, приймаючи рішення від 02.07.2013р. про визнання недійсним п.1.14.12 договору про поділ комплексу від 14.07.2009р. без участі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", господарський суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов'язки, а господарський суд апеляційної інстанції цього факту не дослідив і не виправив порушення процесуального законодавства.

ПАТ "Броварський завод пластмас" не скористалося своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Клопотання ПАТ "Броварський завод пластмас" №020-369 від 29.05.2014р. про перенесення розгляду справи №911/2296/13 на інший день у зв'язку з тим, що в цей же час буде розглядатися справа №911/892/14 в господарському суді Київської області задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника ДП "Аріна" ПАТ "Монтажник України" та представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк", перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Стаття 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту норма ст.91 ГПК України надає право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, що стосується їх прав і обов'язків.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для надання певній не залученій до участі у справі особі права на звернення з апеляційною скаргою є саме порушення її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судами спору в справі, до участі в якій ця особа обов'язково підлягала залученню як така, що мала певні права і обов'язки у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Відповідно до п.5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з апеляційної скарги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк", свої доводи про те, що спірне рішення у справі про визнання недійсним п.1.14.12 договору про поділ комплексу від 14.07.2009р. безпосередньо стосується його прав та обов'язків, апелянт обґрунтував існуванням договірних відносин між ним та позивачем за первісним позовом - ПАТ "Броварський завод пластмас" на підставі іпотечного договору від 06.08.2009р. (укладеного між банком і ПАТ "Броварський завод пластмас" в забезпечення зобов'язань третіх осіб за кредитними договорами), за умовами якого банку в іпотеку передано нерухоме майно, на яке іпотекодавець (позивач за первісним позовом) набув право власності на підставі договору про поділ комплексу від 14.07.2009р. (п.1.14.12 якого було визнано недійсним оскаржуваним рішенням суду). При цьому, скаржник наголошував, що рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2013р. у справі №911/426/13-г (копію якого було додано до апеляційної скарги) було задоволено позов банку до ПАТ "Броварський завод пластмас", зокрема, в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки визнано за банком право власності на предмет іпотеки (що належить ПАТ "Броварський завод пластмас" на підставі договору про поділ комплексу від 14.07.2009р., який було визнано недійсним оскаржуваним рішенням господарського суду). Отже, як зазначав скаржник, при прийнятті оскаржуваного рішення господарського суду було порушено права банку як іпотекодержателя вищезазначеного нерухомого майна, яке є предметом спірного договору.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав вважати, що спірне рішення стосується прав і обов'язків скаржника, суду апеляційної інстанції належало дослідити подані скаржником докази.

Втім, долучені до апеляційної скарги і наявні в матеріалах справи копія іпотечного договору від 06.08.2009р. і копія рішення господарського суду Київської області від 08.04.2013р. у справі №911/426/13-г взагалі не були досліджені і оцінені судом апеляційної інстанції, відтак, оскільки доводи скаржника залишилися не спростованими, висновок суду апеляційної інстанції про те, що судове рішення у даній справі не порушує права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", не можна визнати підставним і таким, що ґрунтується на встановлених фактичних обставинах і поданих доказах.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №911/2296/13 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у справі №911/2296/13 скасувати, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

О. Глос