Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 920/1489/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.12.13

у справі№920/1489/13господарського судуСумської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПетренко А.С. (дов. від 17.01.14)відповідачаСіденко Л.В. (дов. від 30.12.13)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" боргу в сумі 36699,33 грн., пені в сумі 15526,86 грн., інфляційних втрат в сумі 4790,37 грн. та 3% річних в сумі 5156,11 грн. за неналежне виконання договору № 06/10-2115.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.13 (суддя

Миропольський С.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бондаренко В.П., суддів: Ільїн О.В., Тихого П.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг в сумі 36699,33 грн. за поставлений природний газ за договором № 06/10-2115 від 20.12.10, 15526,86 грн. пені, 3 % річних в сумі 4888,52 грн., інфляційні збитки в сумі 3742,05 грн., а також 1684,08 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись із судовими актами в частині задоволення позову, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі в частині суми основної заборгованості припинити, у стягненні пені відмовити. Скарга мотивована тим, що договором від 18.10.13 припинене основне зобов'язання, а пеня не може нараховуватися, оскільки п.9.3 договору припинив свою дію.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2115. Додатковою угодою № 3 від 12.04.11 до договору поставки природного газу № 06/10-2115 від 20.12.10 викладено умови договору

№ 06/10-2115 від 20.12.10 в новій редакції.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачу в січні 2011р. - вересні 2011р. природний газ на загальну суму 345003,47 грн. Відповідач оплатив поставлений природний газ з порушенням встановлених у договорі строків, і тому, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на момент звернення з позовом до суду склала 36699,33 грн. дана сума разом з нарахованим на неї санкціями була стягнута судами з відповідача на користь позивача. При цьому при стягненні пені був застосований строк позовної давності для стягнення пені у 3 роки, передбачений п.9.3 договору від 20.12.10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів в частині задоволення позову передчасними, оскільки вони зроблені без аналізу договору №14/13-110 від 18.10.13 про припинення зобов'язання (а.с.120), на який посилався відповідач (а.с. 117) та обґрунтовував неможливість подання його до суду першої інстанції, хоча на момент винесення рішення у справі даний договір існував. За таких обставин висновки судів про стягнення суми основного боргу є передчасними.

Щодо стягнення пені, то судами для її стягнення застосована позовна давність у 3 роки, як це було передбачено п.9.3 договору від 20.12.10, безвідносно до моменту нарахування. Втім, такий висновок не є законним, оскільки Додатковою угодою № 3 від 12.04.11 викладено умови договору № 06/10-2115 від 20.12.10 в новій редакції. А відтак, з 12.04.11 п.9.3 не діяв, та не повинен був застосовуватися до неустойки, нарахованої після припинення його дії.

Зазначеного судами не враховано, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не дано належної правової оцінки доказам у справі, що призвело до ухвалення незаконних судових актів.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

В частині відмови в позові судові акти сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.13 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.13 у справі №920/1489/13 в частині задоволення позову скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.13 у справі №920/1489/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій