Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 907/902/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л.

від відповідача: Федоричко М.М.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р.

у справі № 907/902/13 Господарського суду Закарпатської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Закарпатгаз"

про стягнення 141 279,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 141279,18грн., в тому числі: пені в розмірі 47277,79грн., інфляційні втрати в розмірі 27268,15грн. та 3% річних в розмірі 66733,27грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.10.2013р. (суддя - Кривка В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. (судді: Орищин Г.В., Бойко С.М., Галушко Н.А.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90075,11грн. пені, інфляційних та 3% річних, а також 2376,31грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.233 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 25620,45грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про стягнення частини пені, у стягненні якої було відмовлено.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" просить оскаржену постанову залишити без змін як законну та обгрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 30.09.2011 року укладено договір №14/2229/11 на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії , яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та витрати, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно умов договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяці від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.2 договору.).

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди про внесення змін до положень договору щодо ціни на газ.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-серпня 2012 року природний газ у обсязі 1903,401 тис. куб. м. на загальну суму 7281627,41грн. В свою чергу, відповідач виконав свої зобов'язання за поставлений природний газ з порушенням строків його оплати обумовлених у договорі.

З урахуванням викладеного та на підставі п. 7.2 договору, ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховані пеня в розмірі 47277,79грн., інфляційні втрати в розмірі 27268,15грн. та 3% річних в розмірі 66733,24грн.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 47277,79грн. Разом з тим, відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про зменшення суми неустойки, та подано відповідні документи на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, дійшов висновку про часткову відмову у стягнення суми пені в розмірі 15543,55грн. Апеляційний господарський суд, здійснивши свій перерахунок пені, встановив, що суд першої інстанції, застосовуючи строк позовної давності, не врахував пеню за прострочення оплати природного газу, який поставлений відповідачу у серпні 2012р., а тому розмір пені, який не підлягає до стягнення становить 15262,33грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 66733,24грн. та інфляційні втрати в сумі 20341,87грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 3000грн.

Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій вірно вирішили спір у даній справі

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. у справі №907/902/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.