Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 910/26998/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаБородкін Д.І. (дов. від 15.12.2015 р. №234-12)відповідачаЛесик М.А. (дов. від 15.07.2015 р. №15-07/2015)ВДВСБовкунов В.І. (дов. від 22.09.2015 р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиВідділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р.у справі № 910/26998/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України простягнення 3592249, 84 грн.за зустрічним позовомДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України доПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"провизнання права оренди нежитлового приміщення

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва 23.02.2015 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 07.09.2015 р., первісний позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" основний борг в розмірі 1 204 181,57 грн., пеню в розмірі 800,22 грн., індекс інфляції в розмірі 236 772,84 грн., 3% річних в розмірі 28 638,89 грн., неустойку в розмірі 2 003 699,10 грн. та судовий збір в розмірі 69 485,41 грн. Повернуто приватному акціонерному товариству "Інститут розвитку передових технологій" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 999,70 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

12.10.2015 р. на виконання рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 р., видано наказ.

09.11.2015 р. до господарського суду м. Києва від приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшла скарга на незаконні дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. у даній справі (суддя Мудрий С.М.), відмовлено у задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на дії державного виконавця.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. (головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.), ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. скасовано. Скаргу приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на незаконні дії і бездіяльність державного виконавця у справі №910/26998/14 задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №49042985 від 04.11.2015 р. Визнано незаконними дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження №49042985 від 04.11.2015 р. Зобов'язано державного виконавця відновити виконавче провадження №49042985 та виконати дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не погоджуючись із зазначеною постановою, звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просять її скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" надає додаткові пояснення та просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. залишити без змін.

До клопотання Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві долучив постанову Верховного Суду України від 01.12.2015 р., яку просить врахувати при вирішенні даного спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 р. касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 03.02.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на матеріали справи, постановою державного виконавця Бовкунова В.І. від 20.10.2015 р. відкрито виконавче провадження №49042985 з виконання наказу № 910/26998/14 від 12.10.2015 р.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України №258/7 від 11.09.2015 р. діяльність державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, код згідно з ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Артема, 73, припинена шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань. Ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04.11.2015 р. закінчено виконавче провадження № 49042985, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертаючись до суду із скаргою, приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" вказувало про те, що дії державного виконавця є незаконними, адже ним було порушено порядок завершення виконавчого провадження.

Так, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. виходив з того, що закриття виконавчого провадження на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" можливе лише після внесення запису про ліквідацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

До того ж, суд апеляційної інстанції при винесенні постанови наголошував на тому, що станом на 30.11.2015 р. державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, а тому підстави для закриття виконавчого провадження відсутні.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального Кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до цього Закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно до п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Відповідно до ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

З метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних та фізичних осіб - підприємців, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у якому, крім інших відомостей, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21486984, станом на 30.11.2015 р., державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача є Личов Олексій Валерійович. Місцезнаходженням державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73.

Згідно до положень ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом України.

Тобто, у разі проведення ліквідації юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, за рішенням уповноваженого органу товариства, наказ суду направляється до ліквідаційної комісії відповідно до вимог ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність винесення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві постанови від 04.11.2015 р. про закінчення виконавчого провадження № 49042985, оскільки виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем.

Такого висновку дотримується і Верховний Суд України, правова позиція якого викладена у постанові від 01.12.2015 р. по справі № 818/8714/13-а.

Приписами ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що боржником було надано заяву приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" вих. № 185-10 від 29.10.2015 р. про визнання вимог кредитора, відповідно до якої він просив включити кредитора до реєстру кредиторів державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та задовольнити вимоги в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 43 269 913,36 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу місцевого суду не повно з'ясувавши всі обставини дійшов помилкових висновків, в зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. підлягає скасуванню, а ухвала місцевого господарського суду, якою відмовлено у задоволенні скарги приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" щодо незаконних дій державного виконавця підлягає залишенню в силі.

Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. у справі №910/26998/14 скасувати, ухвалу господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова