Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №916/1648/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 916/1648/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 рокуу справігосподарського суду Одеської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", м. Одесадо Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одесаза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ", м. Одеса, 2. Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія", м. Одесапро визнання неправомірними дій, визнання недійсним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства акту, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників

позивача: Гаврилець О.В.,

відповідача: Хомич Р.В.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" (далі за текстом - ТОВ "Одеський торговий дім") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі за текстом - ПАТ "ЕК "Одесаобленерго") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" (далі за текстом - ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ"), публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія" (далі за текстом - ПАТ "Чорноморська транспортна компанія") про визнання неправомірними дій ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" щодо приєднання до електромереж ТОВ "Одеський торговий дім" субспоживачів: ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" та ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія"; визнання недійсним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства акту № 613 Ц від 12.02.2009 року погодження дозволеної потужності точки обліку споживача, який став підставою для укладання Договору № 613 Ц від 26.08.2009 року з додатками; зобов'язання ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" відключити від електромереж ТОВ "Одеський торговий дім" субспоживачів ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" та ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія", як такі що підключені з порушенням умов діючого законодавства; зобов'язання ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" викласти договір на постачання електричної енергії у новій редакції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту погодження дозволеної потужності № 613 Ц від 12.02.2009 року - припинено; в решті позовних вимог - відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не приєднувало до електричних мереж позивача субспоживачів, оскільки останні приєднані безпосередньо до електричних мереж позивача на підставі укладених з ним договорів, які є чинними; поряд з цим, відповідно до ПКЕЕ, якими врегульовано спірні правовідносини, позивач не може відмовити субспоживачам в укладанні (переукладанні) договору про спільне використання технологічних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача; крім того, обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме визнання недійсним акту погодження дозволеної потужності ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не передбачений законом або договором, оскільки за своїми ознаками вищевказаний акт не є актом ненормативного характеру в розумінні статті 12 ГПК України, так як він не має обов'язкового характеру і, таким чином, не підвідомчий господарським судам; також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" відключити від електромереж ТОВ "Одеський торговий дім" субспоживачів ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" і ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" та викласти договір про постачання електричної енергії у новій редакції, оскільки позивачем не доведено на підставі яких умов Договору про постачання електричної енергії № 613 від 26.08.2009 року або положень ПКЕЕ відповідач зобов'язаний відключити електроустановки його субспоживачів, а саме ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ", ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", і позивачем з огляду на положення ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та п. 5.23 ПКЕЕ не доведено, які істотні порушення умов договору про постачання електричної енергії допустив відповідач або які істотні зміни відбулись в правовідносинах сторін після укладання вказаного договору, що зумовлюють його зміну.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Одеський торговий дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року повністю і прийняти нове рішення у справі.

Відповідачем та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2009 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" (який є правонаступником "ЕК "Одесаобленерго") (постачальник) та ВАТ "Одеський торговий дім" (правонаступником якого є ТОВ "Одеський торговий дім") (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 613 Ц (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 8.1.1 Договору якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Пунктом 8.1.2 Договору передбачено, що споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку "Дані про відпуск електроенергії субспоживачам", у межах договірної величини потужності та в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Відповідно до п. 8.1.5 Договору споживач має право приєднувати в установленому порядку нових субспоживачів до власних електричних мереж.

Як свідчать матеріали справи, до Договору було укладено додатки, які є його невід'ємною частиною, зокрема, додаток № 2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", додаток № 10.1 "Перелік об'єктів, що живляться від високовольтних мереж", додаток № 11 "Данні про відпуск електроенергії субспоживачам", згідно з якими до технологічних електричних мереж споживача яким є позивач, приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), якими є ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ", ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", філія ЗАТ "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ", ТОВ" Синема".

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до Договору про спільне використання технологічних мереж № 1/613 від 01.06.2006 року, укладеного позивачем та ЗАТ "Чорноморська транспортна компанія", ТОВ "Одеський торговий дім" прийняло на себе зобов'язання забезпечувати технічну можливість для передачі субспоживачу електричної енергії в межах 265 кВт потужності.

За Договором про спільне використання технологічних мереж № 9044 від 01.01.2009 року з ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" позивач гарантував субспоживачу 440 кВт потужності.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (далі за текстом - ПКЕЕ).

Згідно з п. 1.6. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до пп. 14 п. 10.1 ПКЕЕ споживачі електричної енергії мають право на приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності.

Як вбачається з Договору про постачання електричної енергії № 613 Ц від 26.08.2009 року, зокрема, додатків № 2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", № 10.1 "Перелік об'єктів що живляться від високовольтних мереж", № 11 "Данні про відпуск електроенергії субспоживачам", до технологічних електричних мереж позивача приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), якими є ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ", ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", філія ЗАТ "Київстар ДЖ.ЕС.ЕМ", ТОВ "Синема".

Згідно з положеннями п. 8.1.1 Договору якщо до електромереж споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення Договору постачання електричної енергії № 613 Ц від 26.08.2009 року між позивачем та субспоживачами були укладені договори про спільне використання технологічних електромереж основного споживача, за умовами яких власник, яким є позивач, зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі користувачу (субспоживачу).

Відповідно до п. 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не приєднувало до електричних мереж позивача субспоживачів, оскільки останні приєднані безпосередньо до електричних мереж позивача на підставі укладених з ним договорів, які є чинними; поряд з цим, відповідно до ПКЕЕ, якими врегульовано спірні правовідносини, позивач не може відмовити субспоживачам в укладанні (переукладанні) договору про спільне використання технологічних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача, а відтак посилання скаржника на неправомірність дій з боку відповідача щодо приєднання субспоживачів до його мереж є безпідставними.

Щодо вимог про визнання недійсним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства акту № 613 Ц від 12.02.2009 року погодження дозволеної потужності точки обліку споживача, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до положень ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено вимоги до чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказував, що підставою для визнання недійсним акту погодження дозволеної потужності № 613 Ц від 12.02.2009 року є те, що акт погодження дозволеної потужності не має юридичної сили, тому що не передбачений ПКЕЕ та не має використовуватись в роботі, при цьому, позивач просив визнати вказаний акт недійсним як такий, що суперечить вимогам законодавства, тобто є правочином, який порушує інтереси ТОВ "Одеський торговий дім".

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) від 26.01.2000 року № 02-5/53 акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характер та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкту (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Згідно з п. 6.2 вищезазначених Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ взаємовідносини між постачальником електричної енергії та споживачем регулюються укладеним між ними договором про постачання електроенергії, до істотних умов якого відноситься визначення величин приєднаної та дозволеної потужності.

Зокрема, згідно з п. 1.2 ПКЕЕ дозволена потужність - максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Одним із таких способів, як вказано в п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Однак, як вірно вказано господарськими судами попередніх інстанцій, обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме визнання недійсним акту погодження дозволеної потужності ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не передбачений законом або договором, оскільки за своїми ознаками вищевказаний акт не є актом ненормативного характеру в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, так як він не має обов'язкового характеру і, таким чином, не підвідомчий господарським судам.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту погодження дозволеної потужності № 613 Ц від 12.02.2009 року необхідно припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" відключити від електромереж ТОВ "Одеський торговий дім" субспоживачів ТОВ "Група управління бізнесом", ПАТ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" та викласти договір про постачання електричної енергії у новій редакції, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.

Відповідно до п. 7.1 ПКЕЕ електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

В п. п. 7.5 та 7.6 ПКЕЕ викладений перелік підстав, за наявності яких постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 7.7 ПКЕЕ встановлено, що відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці електроустановки, у разі виявлення порушень, зазначених у пунктах 7.5 та 7.6 цих Правил, та/або на виконання вимоги постачальника електричної енергії чи на виконання припису відповідного центрального органу виконавчої влади, на який покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України. Відключення здійснюється в зазначений у вимозі або приписі термін із дотриманням процедури, передбаченої цими Правилами.

Враховуючи те, що позивачем не доведено на підставі яких умов Договору про постачання електричної енергії № 613 Ц від 26.08.2009 року або положень ПКЕЕ відповідач зобов'язаний відключити електроустановки його субспоживачів, а саме ТОВ "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія", суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про необхідність відмови у задоволенні таких вимог.

Крім того, судами правомірно зауважено, що позивач у своєму позові просив припинення електропостачання лише двом з чотирьох субспоживачів, будь-яким чином не аргументуючи таку вибіркову позицію у відношенні до приєднаних до його мереж субспоживачів.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних щодо викладення договору про постачання електричної енергії у новій редакції, оскільки позивачем з огляду на положення ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та п. 5.23 ПКЕЕ не доведено, які істотні порушення умов Договору про постачання електричної енергії допустив відповідач або які істотні зміни відбулись в правовідносинах сторін після укладання вказаного договору, що зумовлюють його зміну.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Одеський торговий дім", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 916/1648/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга