Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/20192/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/20192/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" в м. Києвіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.06.2014у справіГосподарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" в м. КиєвідоПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"треті особи1.ОСОБА_4 2.ОСОБА_5 3. ОСОБА_6 4. ОСОБА_7простягнення 65 416,48 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Миронець О.В. (дов. від 04.06.14 № 89),

відповідача: Синельніков М.О. (дов. від 05.12.13 № ГО-13/255),

3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.03.2014 господарського суду м. Києва позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 11433,49 грн заборгованості по виплаті страхового відшкодування та 300,71 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 04.06.2014 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" в м. Києві звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 35945, 00 грн страхового відшкодування за кредитними договорами, укладеними з позичальниками гр. ОСОБА_10, гр. ОСОБА_6

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до умов договору добровільного страхування кредитного портфелю банку від 17.08.2006 №17/0003464021, укладеного між АКБ "Індустріалбанк" (правонаступником якого є ПАТ АКБ "Індустріалбанк") та ЗАТ "Страхова Група "ТАС" (правонаступником якого є ПАТ "Страхова Група "ТАС"), останнім застраховано ризики банку, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальники) своїх договірних зобов'язань за кредитними договорами, укладеними між страхувальником та позичальниками та зазначеними в Реєстрі кредитних угод (додаток 1 до договору).

Згідно п. 4.2 останній розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання ним чинності.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальниками суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на умовах позивача у відповідності з кредитним договором, укладеним між позичальником та позивачем, згідно з Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "Індустріалбанк", затверджених протоколом правління від 05.07.2006.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що з дня його підписання застрахованими стають укладені угоди між страхувальником і позичальниками та зазначені в Реєстрі кредитних угод (додаток 1 до договору).

Страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов'язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі, згідно реєстру.

Договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2006. У разі якщо жодна з сторін не виявить бажання припинити дію договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на таких же умовах (п. 8.1 договору).

06.12.2006 між позивачем та гр. ОСОБА_11 укладено кредитний договір (фізичних осіб на споживчі цілі без застави) № KRCK/0300/350/06, згідно якого останньому надано у користування кредитні кошти в сумі 16000,00 грн, строком з 06.12.2006 по 05.12.2008 включно, на споживчі цілі зі сплатою 9% річних за користування кредитними коштами (кредитний договір - 1).

13.12.2006 між позивачем та гр. ОСОБА_12 укладено кредитний договір (фізичних осіб на споживчі цілі без застави) № KRCK/0300/159/06, за умовами якого останньому надано у користування кредитні кошти в сумі 17500,00 грн, строком з 13.12.2006 по 12.12.2009 включно, на споживчі цілі зі сплатою 9% річних за користування кредитними коштами (кредитний договір-2).

14.02.2007 між банком та гр. ОСОБА_6 укладено кредитний договір (фізичних осіб на споживчі цілі без застави) № KRCK/0300/73/07, відповідно до якого банк надає останньому надано у користування кредитні кошти в сумі 15000,00 грн, строком з 14.02.2007 по 13.02.2009 включно, на споживчі цілі зі сплатою 9% річних за користування кредитними коштами (кредитний договір - 3).

16.04.2007 між позивачем та гр. ОСОБА_13 укладено кредитний договір (фізичних осіб на споживчі цілі без застави) № KRCK/0300/159/07, згідно якого банк надає позичальнику у користування кредитні кошти в сумі 20000,00 грн, строком з 16.04.2007 по 15.04.2010 включно, на споживчі цілі зі сплатою 9% річних за користування кредитними коштами (кредитний договір-4).

Пунктом 4.3 кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язується, починаючи з першого числа наступного місяця за місяцем укладення договору, погашати кредит в сумі не менш ніж за 666,67 грн (кредитний договір-1), 486,11 грн (кредитний договір-2), 625,00 грн (кредитний договір-3), 555,56 грн (кредитний договір-4) та сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця, а при повному погашенні кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до п.5.1 договору страхування страхова сума визначається в розмірі суми кредиту та відсотків за користування кредитом на підставі конкретних угод згідно реєстру кредитних угод, наведеному в додатку №1 до договору.

Страхові внески по конкретних кредитних угодах, що укладені на протязі попереднього місяця та зазначені в Реєстрі, перераховуються страхувальником на поточний рахунок страховика не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру. Реєстр направляється страховику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним. Якщо кредитна угода укладена строком більше ніж на один рік, то на наступний рік страхувальник перераховує черговий (щорічний) платіж не пізніше 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру кредитних угод (п 7.2 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що відповідальність страховика за кожною кредитною угодою діє з моменту отримання страхового платежу за реєстром кредитних угод і до повного погашення позичальниками заборгованості по кредитних угодах, зазначених в реєстрах. При цьому договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу.

У відповідності до п. 10.3.3 договору страхувальник зобов`язався в строк не пізніше 7 числа поточного місяця надавати страховику (відповідачу) для підпису, звірки і обліку підписаний страхувальником реєстр по всіх кредитних угодах, зазначених в п.4.6 договору, укладених в попередньому місяці.

Страховик несе фінансову відповідальність по договору в межах обумовленої в ньому страхової суми (згідно реєстрів) (п.10.6.2 договору).

Згідно п. 10.4.4 договору страховик має право повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у відповідності з чинним законодавством України, при порушенні страхувальником умов цього договору і взятих на себе зобов'язань.

В пункті 11.1.3 договору зазначено, що для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку: копію реєстру; копію конкретної угоди; копії документів, що підтверджують листування між страхувальником та позичальником, яке має відношення до цього страхового випадку; копію довідки про обсяг надходжень на зарплатну платіжну картку позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; у разі відсутності зарплатної платіжної картки - копію довідки роботодавця позичальника про заробітну плату позичальника за 6 останніх місяців до дати надання кредиту; інформацію (письмово) про рух коштів на позичковому рахунку (рахунку простроченої заборгованості) та розрахунок нарахованих відсотків (в тому числі прострочених); копію паспорта та ідентифікаційного коду позичальника; усі інші документи, які дають змогу встановити розмір страхового відшкодування та необхідність надання яких письмово обґрунтовується страховиком.

Відповідно до п. 11.1.1 договору після настання страхового випадку, позивач зобов'язаний негайно, але в будь-якому разі, не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це відповідача.

Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо не буде доведено, що страховику своєчасно стало відомо про настання страхового випадку, або що відсутність у страховика відомостей про це не могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування (п 11.1.2 договору).

Після отримання заяви страхувальника про страховий випадок страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування протягом 10 робочих днів від дня отримання всіх документів, передбачених у пунктах 11.1.3 - 11.1.4 (п.11.1.6 договору).

У зв'язку з невиконанням позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами позивачем на адресу відповідача направлено заяви від 06.12.2007 №3235, від 07.12.2007 №3253, від 07.12.2007 №3261, від 10.12.2007 №3290, від 27.02.2008 №946, від 27.02.2008 №955, від 27.02.2008 №957, від 27.02.2008 №958, від 08.05.2008 №1955, якими повідомлено про непогашення заборгованості за кредитними договорами та виплату страхового відшкодування.

Відповідач, з посиланням на умови договору страхування, листами від 25.12.2007, від 14.04.2008, від 16.04.2008, від 22.04.2008, від 25.04.2008, від 08.05.2008, від 05.06.2008 та від 01.08.2008 повідомив позивача про невизнання вищезазначених випадків страховими та відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань за вказаними вище кредитними договорами, у зв'язку з невиконанням останнім умов договору страхування щодо строків повідомлення про настання страхових відпадків.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ПАТ АКБ "Індустріалбанк" з позовом у даній справі.

Судами з'ясовано, що рішенням від 22.12.2009 Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 2-2820-1/10 встановлено факт наявності заборгованості у гр. ОСОБА_7 перед банком за кредитним договором від 06.12.2006 № KRCK/0300/350/06 в сумі 103673,51 грн.

Рішенням від 09.06.2010 Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-2068/1-2010 р. встановлено факт наявності заборгованості у гр. ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором від 14.02.2007 № KRCK/0300/73/07 по кредиту в сумі 12083,79 грн, по процентах за користування кредитом в сумі 2139,88 грн., по комісії за користування кредитними коштами в сумі 3625,89 грн та пені в сумі 100335,63 грн.

Заочним рішенням від 06.12.2010 Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-5093 2010 рік встановлено факт наявності заборгованості у гр. ОСОБА_10 перед банком за кредитним договором від 16.04.2007 № KRCK/0300/159/07 по кредиту в сумі 20000,00 грн, по процентах за користування кредитом в сумі 5256,93 грн, по комісії за користування кредитними коштами в сумі 7000,00 грн та пені в сумі 160547,89 грн.

Рішенням від 15.02.2011 Дарницького районного суду м. Києва у справі № 2-529/2011 року встановлено факт наявності заборгованості у гр. ОСОБА_12 перед банком за кредитним договором від 13.12.2006 № KRCK/0300/377/06 по кредиту в сумі 16527,78 грн, по процентах за користування кредитом в сумі 4540,16 грн, по комісії за користування кредитними коштами в сумі 6300,00 грн та пені в сумі 149065,39 грн.

Постановами від 16.09.2010 №21425894, від 01.03.2011 №24724005, від 08.04.2011 №25718932 та від 25.11.2011 №30034264 відкрито виконавчі провадження за вказаними рішеннями судів. Однак, докази виконання та стягнення з боржників суми заборгованості за кредитними договорами надано не було.

При цьому судами попередніх інстанцій правомірно враховано приписи ст.ст. 598, 599 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, та правомірно зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника, що спростовує твердження відповідача щодо покладення подвійного тягаря відшкодування збитків на позичальників.

Пункт 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України передбачає, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування".

Отже, як вірно зазначено судами, право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування виникає у страховика у випадку несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку лише за умови, якщо відсутність відомостей про страховий випадок у страховика могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування.

Частина 2 статті 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлюють, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

При цьому судами враховано і те, що саме по собі несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування").

В той же час, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач не мав можливості переконатись, чи є страховими випадками події по кредитних договорах, зазначені позивачем в листах, направлених відповідачу в період з 06.12.2007 по 08.05.2008.

Окрім того, судами з'ясовано, що сторонами складені та підписані реєстри кредитних договорів за лютий та квітень 2007 року як додаток 1 до договору.

Загальний страховий платіж за реєстром кредитних угод за лютий 2007 року складає 11011,44 грн, за квітень 2007 року - 14601,42 грн, які були сплачені позивачем 06.03.2007 та 14.05.2007, що підтверджується копіями меморіальних ордерів від 06.03.2007 №3 та від 14.05.2007 №1, а також довідками про надходження страхових платежів по договору №17/0003464021 за реєстр кредитних угод за лютий 2007 року (термін дії договору з 01.02.2007 по 31.01.2008) та за реєстр кредитних угод за квітень 2007 року (термін дії договору з 01.04.2007 по 31.03.2008).

Згідно додатку № 1 до договору страхування (реєстри кредитних договорів за лютий та квітень 2007 року) страхова сума за кредитним договором від 14.02.2007 №KRCK/0300/73/07 (позичальник ОСОБА_6.) визначена в сумі 16005,00 грн, з яких 15000,00 грн кредиту, 405,00 грн сума відсотків, 600,00 грн комісії та за кредитним договором від 16.04.2007 №KRCK/0300/159/07 (позичальник ОСОБА_10.) - 21340,00 грн, з яких 20000,00 грн кредиту, 540,00 грн відсотків та 500,00 грн сума комісії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

В той же час, суди попередніх інстанцій, дослідивши та перевіривши розрахунок заявлених позовних вимог та розрахунок заборгованості за кредитними договорами від 14.02.2007 № KRCK/0300/73/07 (позичальник гр. ОСОБА_6.) та від 16.04.2007 № KRCK/0300/159/07 (позичальник гр. ОСОБА_10.), дійшли висновку, що позивачем до страхової суми включена заборгованість по кредиту, по відсотках та по комісії, що суперечить положенням п. 11.1.3 договору, з урахуванням змісту якого комісійні витрати, на відміну від простроченої заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, не входять до суми страхового відшкодування, що підлягає до виплати.

Також обґрунтовано, судами зауважено, що страховим випадком охоплюється (покривається) не загальна (вся) заборгованість позичальника по виплаті кредиту та відсотків, в тому числі й та, термін погашення якої позичальником ще не настав, а саме реальна заборгованість, яка виникла в період прострочення виконання позичальником своїх зобов'язань та існує на дату настання страхового випадку, з врахуванням також і того, що п.6.1 договору чітко передбачено, що датою настання неплатоспроможності та датою настання страхового випадку є саме 31-ий день з дня невиконання позичальником кредитної угоди, а наступні дні є продовженням неплатоспроможності.

При цьому судами звернуто увагу і на те, що відповідно до п.п. 6.2, 7.2, 8.2 договору страховий захист розповсюджується на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, по якій були внесені страхові платежі згідно реєстру.

Якщо кредитна угода укладена строком більше ніж на один рік, то на наступний рік страхувальник перераховує черговий (щорічний) платіж не пізніше 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди на підставі рахунків, виставлених страховиком страхувальнику в день отримання реєстру кредитних угод. При цьому, договір набирає чинності і діє відносно конкретної кредитної угоди тільки при умові сплати суми страхового платежу на умовах п.7.2 цього договору.

Отже, судами вірно визначено, що пункти 7.2, 8.2 договору страхування по суті містять застереження щодо можливості дострокового припинення (втрати чинності) договору в разі невиконання страхувальником зобов'язання по сплаті чергового (щорічного) платежу на підставі виставленого страховиком рахунку до 10-го числа наступного місяця після закінчення поточного року дії відповідної кредитної угоди.

Судами встановлено, що кредитні договори від 14.02.2007 № KRCK/0300/73/07 (позичальник гр. ОСОБА_6.) та від 16.04.2007 № KRCK/0300/159/07 (позичальник гр. ОСОБА_10.) були укладені на 3-х річний та 2-х річний термін, проте позивачем сплачено страхові платежі лише за перший рік дії кредитних угод, зазначених у реєстрах кредитних угод за лютий 2007 року за квітень 2007 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому, договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Таким чином, суди дійшли правомірно висновку, що відповідно до положень пунктів 6.2, 7.2, 8.2 договору страхування передбачено випадок дострокового припинення договору саме у разі несплати чергового страхового платежу та не встановлено обов'язку страховика з надсилання письмової вимоги щодо сплати чергового страхового платежу, та умови щодо невиконання страхувальником відповідного обов'язку протягом 10-ти робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги.

З огляду на зазначене вище, приписи п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" та положення п.п. 6.2, 7.2, 8.2, 11.1.3 договору, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що несплата позивачем щорічних страхових платежів за 2-ий та 3-ій роки дії кредитних угод свідчить про чинність договору страхування лише щодо першого року дії кредитних угод (з 01.02.2007 по 31.01.2008 по кредитному договору від 14.02.2007 №KRCK/0300/73/07 та з 01.04.2007 по 31.03.2008 по кредитному договору від 16.04.2007 №KRCK/0300/159/07) та непоширення страхового захисту на збитки позивача, що настали по закінченню першого року дії кредитних угод, оскільки у позивача та в матеріалах справи відсутні платіжні документи про перерахування відповідачу страхових платежів за наступні періоди дії кредитних угод (2-ий та 3-ій роки), а відтак, правомірним є задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за кредитним договором від 14.02.2007 №KRCK/0300/73/07 в розмірі 3750,00 грн за період заборгованості, яка виникла за перший рік дії кредитної угоди - з 16.04.2007 по 15.04.2008 та за кредитним договором від 16.04.2007 №KRCK/0300/159/07 в сумі 7683,49 грн за період заборгованості, яка виникла за перший рік дії кредитної угоди - з 14.02.2007 по 13.02.2008.

В частині вимог позивача про стягнення страхового відшкодування за грудень 2006 року в сумі 31529,25 грн, у зв'язку з невиконанням позичальниками зобов'язань за кредитними договорами від 06.12.2006 №KRCK/0300/350/06 (позичальник гр. ОСОБА_7.) та від 13.12.2006 № KRCK/0300/377/06 (позичальник гр. ОСОБА_12.), судами з'ясовано, що наявний в матеріалах справи реєстр кредитних договорів за грудень 2006 року не містить підписів та відтисків печатки сторін, а тому не може бути прийнятий в якості належного доказу страхування відповідачем ризиків, пов'язаних з невиконанням позичальниками зобов'язань за кредитними договорами, а також наявності у відповідача обов'язку перед позивачем щодо виплати суми страхового відшкодування.

Окрім того, судами попередніх інстанцій взято до уваги і те, що належних та допустимих доказів наявності між сторонами підписаного реєстру кредитних договорів, який би містив відомості стосовно страхування відповідачем ризиків, пов'язаних з невиконанням позичальниками зобов'язань за кредитними договорами від 06.12.2006 № KRCK/0300/350/06 (позичальник гр. ОСОБА_7.) та від 13.12.2006 № KRCK/0300/377/06 (позичальник гр. ОСОБА_12.) сторонами надано не було, так само, як і доказів оплати страхового платежу за реєстром кредитних договорів за грудень 2006 року в сумі 30786,67 грн. Наданий позивачем меморіальний ордер від 25.01.2007 № 1 на суму 22805,66 грн обґрунтовано не прийнято судами як доказ сплати страхового платежу за реєстром кредитних договорів за грудень 2006 року, сума страхового платежу за яким складає 30786,67 грн. Крім того, в порушення положень п. 7.2. договору, меморіальний ордер від 25.01.2007 №1 не містить номера і дати складання реєстру, згідно якого сплачений страховий платіж.

З врахуванням зазначеного вище відсутності доказів підписання сторонами реєстру кредитних договорів за грудень 2006 року та доказів сплати позивачем страхового платежу за даним реєстром на підтвердження фактичного виконання сторонами зобов'язань за цим реєстром, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в позові в цій частині.

З огляду на вказане, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 04.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20192/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.