Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 917/1800/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Борденюк Є.М. Могил С.К., за участю представників: позивачаСаранюк В.М., представник, відповідачаЛевченко О.В., Остроушко О.Л., представники, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 917/1800/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"простягнення 14 409 702,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 9353165,08 грн основного боргу, 2965131,85 грн пені, 845896,47 грн 3% річних, 1245508,85 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.09.2015 (суддя Погрібна С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Івакіна В.О., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення 7304236,17 грн на підставі п.11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2048928,91 грн основного боргу, 164531,80 грн пені, 30818,14 грн 3% річних, 237675,75 грн інфляційних втрат та 49631,47 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні 2800600,05 грн пені, 815078,33 грн 3% річних та 1007933,10 грн інфляційних втрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 599, 612, 631, 692 Цивільного кодексу України, неповне дослідження істотних обставин.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 10.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2013-БО-24 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого є продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природного газу, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та прирдний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Договір укладений сторонами у редакції, визначеній рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2013, яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7406/13 від 27.11.2013 (п.10.13 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 продавець передає покупцеві протягом 2013 року газ обсягом до 10045 тис. куб. м.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 4661,74 грн, а з 01.07.2013 ціна за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням ПДВ складає 4588,54грн (п. 5.2 Договору та п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №2).

Згідно з п. 3.3 та п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла /вузлів обліку газу покупця. Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов Договору що з січня по грудень 2013 року продавець поставив, а покупець прийняв природний газ, на загальну суму 47796616,71 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач розрахувався з позивачем за природний газ частково. На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 9353165,08 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 9353165,08 грн основного боргу, 2965131,85 грн пені, 845896,47 грн 3% річних, 1245508,85 грн інфляційних втрат.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 04.12.2014 між Головним управлінням державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" укладено договір № 1041/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст.16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік".

Предметом зазначеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і постанови Кабінету міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Договором № 1041/30 визначено порядок погашення за рахунок коштів субвенції з держаного бюджету заборгованості в сумі 7304236,17 грн за договором №2013-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013.

Грошові кошти в сумі 7304236,17 грн були перераховані відповідачем НАК "Нафтогаз України", що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою.

За змістом п.12.2. договору № 1040/30 сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості; перерахувати кошти наступній стороні.

Пунктом 17 договору № 1040/30 визначено, що після виконання договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи надання відповідачем у процесі розгляду спору доказів про сплату 7304236,17 грн заборгованості за природний газ, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зазначеному розмірі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

З огляду на відсутність доказів на підтвердження оплати основного боргу у розмірі 2048928,91 грн, позовні вимоги у цій частині задоволено.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до 10.12.2013 господарських зобов'язань за Договором №2013-БО-24, який укладений сторонами в редакції, встановленій рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі № 910/7406/13, не існувало.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з таким висновком, оскільки предметом позову у справі № 910/7406/13 було врегулювання розбіжностей щодо порядку обліку газу, порядку погашення заборгованості та строку позовної давності; у іншій частині договір відповідачем підписаний з протоколом розбіжностей та направлений позивачу супровідним листом № 01-12/2935 від 18.03.2013, про що зазначено у описовій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі № 910/7406/13.

Отже, Договір, крім тієї його частини, щодо якої виникли розбіжності, сторонами укладений до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 у справі № 910/7406/13.

Крім того, у п. 11.1 Договору зазначено, що договір поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013.

Разом з тим, суди попередній інстанцій дійшли висновку про виникнення обов'язку у відповідача здійснити оплату за газ з 15.01.2014, тобто з урахуванням складених актів прийому-передачі газу. Так, акти приймання-передачі газу за січень-листопад 2013 року складені 25.12.2013, за грудень 2013 року 31.12.2013 після підписання 10.12.2013 Договору №2013-БО-24 купівлі-продажу природного газу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує вказаний висновок з огляду на таке.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи вказане, передбачений п. 6.1 Договору остаточний розрахунок є оплатою за обсяг фактично поставленого газу, який може не співпадати з плановим обсягом газу.

Згідно з п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві акти приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві підписані акти. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Тобто, остаточний розрахунок за газ (до 14 числа) має відбуватися на підставі даних щодо фактичного обсягу поставленого газу, який зазначений у акті, що має бути підписаний покупцем до 5 числа та продавцем до 8 числа.

Враховуючи вказане та з огляду на те, що акти приймання-передачі природного газу за 2013 рік підписані сторонами у грудні 2013 року, висновок судів попередніх інстанцій про нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені з 15.01.2014, є обґрунтованим.

Таким чином, згідно зі здійсненим перерахунком, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення 164531,80 грн пені за період з 14.01.2014 по 15.07.2014, 30818,14 грн 3% річних за період 14.01.2014 по 15.07.2014 та 237675,75 грн інфляційних втрат за період з січня 2014 року по червень 2014 року.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі №917/1800/14 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Є. Борденюк С. Могил