Історія справи

Постанова ВАСУ від 31.05.2016 року у справі №2а/0570/14480/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/17123/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюСхідної митниці особа, що приєдналась до касаційної скаргиГоловне управління Державної казначейської служби України у м. Києвінапостанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р.у справі№ 2а/0570/14480/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт»до1. Східної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Спрут»проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» звернулося з позовом про:

- визнання протиправним дій Східної митниці щодо відмови в оформленні заявленого до митного декларування товару;

- скасування карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України № 700000002/2012/0063 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/0062 від 11 жовтня 2012 року;

- визнання недійсними рішень Східної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів № 700000002/2012/000777/1 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/000776/1 від 11 жовтня 2012 року;

- стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 149 209,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтоване витребування у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000002/2012/0062 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/0063 від 11 жовтня 2012 року. Визнано недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000002/2012/0062 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/0063 від 11 жовтня 2012 року. Визнано недійсними рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 700000002/2012/000777/1 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/000776/1 від 11 жовтня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 141 889 грн. 07 коп.

На постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. надійшла касаційна скарга Східної митниці, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11 березня 2012 року між позивачем (покупець) та Закритим акціонерним товариством «СИБУР Холдинг», Російська Федерація (продавець) укладений контракт № СХ.10926, умовами якого передбачалося постачання покупцю (позивачу) товару - каучуку синтетичного, різних модифікацій, на умовах, визначених у відповідних додатках до контракту, які є його невід'ємною частиною. Згідно пунктів 1.5, 1.6 контракту кількість, вартість товару, терміни поставки визначаються у відповідних додатках до контракту, що є його невід'ємною частиною. 26 липня 2012 року до вказаного контракту сторонами внесені зміни стосовно найменування продавця, згідно яких контракт викладено в новій редакції, зокрема в частині, що продавцем є Відкрите акціонерне товариство «Сибур Холдинг». Згідно Додатку № 7 від 04 вересня 2012 року до вказаного контракту № СХ.10926 сторони узгодили, серед іншого, постачання товару - 37,8 тон бутадієн-метилстирольного синтетичного каучука СКМС-30 АРКМ-15 за ціною 2 100,00 доларів США.

09 жовтня 2012 року позивач через уповноважену особу (декларанта) - митного брокера, товариство з обмеженою відповідальністю «Спрут», подано до Східної митниці вантажно-митні декларації (ВМД) № 700120000/2012/017639 та № 700120000/2012/017640, якими задекларував імпорт товару - каучук синтетичний бутадієн-метилстирольного СКМС-30 АРКМ-15 (код УКТ ЗЕД 4002191000, країна походження - Російська Федерація, на умовах FCA м. Тольятті) у кількості 18 900 кг за кожною декларацією. Ціна товару у кожній ВМД визначена - 41 216,34 доларів США або за курсом НБУ станом на 09 жовтня 2012 року за 1 долар США - 7,993 грн. -329 442,17 грн., що становить 2,18 доларів США за 1 кг.

Разом із зазначеними ВМД для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 11 березня 2012 року № СХ.10926, зміни до цього контракту від 26 червня 2012 року № 2, додаток № 7 до контракту від 04 вересня 2012 року, інвойси від 03 жовтня 2012 року № 3193-3194, сертифікат якості від 03 жовтня 2012 року № 1371 та № 1373, митну декларацію країни відправлення від 03 жовтня 2012 року № 10412060/031012/0013280, інвойс на передоплату від 05 вересня 2012 року № 7, платіжне доручення від 24 вересня 2012 року № 63, договір на перевезення вантажів в міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом від 26 жовтня 2011 року № 26-10 з додатком № 1 від 29 грудня 2011 року, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 25 вересня 2012 року № 1082, рахунок від 04 жовтня 2012 року № РФ-161 та № РФ-162 на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати від 03 жовтня 2012 року № 03/10 (59) та № 03/10 (60), заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 26-10 від 26 жовтня 2011, міжнародні товарно-транспортна накладна CMR від 03 жовтня 2012 року № 0487544 та № 0467512, декларація митної вартості форми ДМВ-1.

За наслідками вивчення та опрацювання документів відповідачем - 1 виявлені наступні розбіжності, які вказані на зворотньому боці поданих декларацій митної вартості: - декларантом заявлено, що контракт на постачання товару від 11 березня 2012 року № СХ.10926 укладено безпосередньо із виробником товару (виробник згідно товаросупровідних документів ТОВ «Тольяттікаучук», але зовнішньоекономічний контракт, за яким здійснюється імпортування товару, позивачем укладено з ВАТ «СИБУР Холдинг»; - контракт від 11 березня 2012 року № СХ.10926, додатки від 04 вересня 2012 року № 7 зі змінами від 26 червня 2012 року № 2, від 01 серпня 2012 року № 3 до контракту, інвойс на передоплату від 05 вересня 2012 року № 7 інвойси від 03 жовтня 2012 року № 3193, 3194 підписані різними особами, повноваження яких на підпис зазначених документів викликали сумніви, так як до митниці не надано жодного документу, який підтверджує повноваження зазначених осіб.

Позивача зобов'язано надати додаткові документи, а саме: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» або виписку з журналу-ордеру по рахунку 632); каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З вказаними вимогами Східної митниці декларант ТОВ «Ерлайт» ознайомлений 09 жовтня 2012 року о 14 год. 30 хв., про що наявна відповідна відмітка на ДМВ. На виконання означених вимог 11 жовтня 2012 року декларант позивача митному органу надав: звіт про незалежну оцінку товару від 10 жовтня 2012 року; лист ТОВ «Ерлайт» від 09 жовтня 2012 року № 365/1, яким дане товариство повідомляло, що між ним та ВАТ «СИБУР Холдинг» укладено прямий зовнішньоекономічний контракт, з огляду на те, що ВАТ «СИБУР Холдинг» є власником ТОВ «Тольяттікаучук», а також даним листом повідомлялось, що будь-які договори з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, відсутні. До даного листа позивач надав: список учасників ТОВ «Тольяттікаучук», виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 05 липня 2012 року № 2845, лист ВАТ «СИБУР Холдинг» від 25 вересня 2012 року 2301/21/СХ, згідно якого дане товариство є власником ТОВ «Тольяттікаучук»; картку рахунка № 632 за період з 23 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року, зведений меморіальний ордер від 25 вересня 2012 року; платіжне доручення на предоплату за товар від 25 вересня 2012 року № 63; заявку на купівлю іноземної валюти від 25 вересня 2012 року № 63; повідомлення про виконання операції з купівлі валюти від 25 вересня 2012 року, лист «СИБУР Холдинг» від 23 серпня 2012 року № 1636/19/СХ; довіреності № 83 від 18 червня 2012 року, № 50 від 15 червня 2012 року.

Як встановлено судами за результатами опрацювання додатково наданих документів митним органом виявлено розбіжності. Так, Виписка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 05 липня 2012 року № 2845 не засвідчена підписом особи та печаткою установи, що її видала. Листом ВАТ «СИБУР Холдинг» від 25 вересня 2012 року № 2301/21/СХ та списком учасників ТОВ «Тольяттікаучук» від 30 червня 2012 року не підтверджено приналежність ВАТ «Тольяттікаучук» до ВАТ «СИБУР Холдинг» станом на момент митного оформлення. Згідно платіжного доручення від 25 вересня 2012 року № 63 передоплату за товар «каучук синтетичний СКМС-30 АРКМ-15» здійснено у розмірі 133 245 доларів США, але згідно наданої картки-рахунку № 632 за період з 23 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року зазначена сума не відображена. Висновок незалежної оцінки товару б/н від 10 жовтня 2012 року наданий без врахування низки показників, які мають значення для визначення вартості товару і базується лише на ціні спірного товару, яка зазначена в інвойсах від 03 жовтня 2012 року № 3193, № 3194, оскільки відповідно до Розділу висновку експерта «Узгодження результатів оцінки та висновки щодо вартості товару» в якості кінцевої вартості товару прийнята вартість, отримана за результатами застосування витратного методу.

Отже, як вказав представник відповідача, на вимогу митного органу декларантом не надано договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару), а надані документи містять численні розбіжності та неточності. Також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Східною митницею прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 11 жовтня 2012 року № 700000002/2012/000776/1 та № 700000002/2012/000777/1, якими визначено митну вартість імпортованого товару, з урахуванням наявності у митного органу інформації про митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на рівні 3,18 доларів США/кг. Східною митницею складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2012/00062 та № 700000002/2012/00063 від 11 жовтня 2012 року, згідно яких підставою для їх прийняття слугувало рішення про коригування митної вартості від 11 жовтня 2012 року, а також те, що в наданих декларантом позивача документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, внаслідок чого митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), так як з урахуванням положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та подані декларантом відомості не підтверджені документально.

Після прийняття відповідачем-1 вказаних рішень, уповноваженою особою декларанта здійснено митне оформлення імпортованого товару за вантажно-митних деклараціями ІМ-40 № 700130000/2012/017824 та № 700130000/2012/017827 від 11 жовтня 2012 року за ціною, що визначена відповідачем у спірних рішеннях (3,18 доларів США/кг), тобто визначена в розмірі 960 790,58 грн., за партію товару вагою 37,8 тонн бутадієн-метилстирольного синтетичного каучука СКМС-30 АРКМ-15, замість первинно зазначених декларантом 658 884,34 грн. (за обома деклараціями).

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими доводами, оскільки ці сумніви не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Східної митниці та особи що приєдналась до касаційної скарги - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 141 889,07 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 141 889,07 грн.

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: