Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/53308/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в письмовому порядку касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області (далі - ТУ ДСА) про зобов'язання нарахувати і виплатити суддівську винагороду за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати неправомірними дії ТУ ДСА щодо нарахування і виплати йому суддівської винагороди з 1 січня 2015 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розрахунку за повний календарний місяць;

зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату зазначеної винагороди у повному розмірі з урахуванням фактично виплачених сум та здійснювати такі виплати в подальшому до зміни його правового статусу або законодавства.

Посилався на незаконність нарахування і виплати грошового забезпечення з 1 січня 2015 року, тобто з часу закінчення п'ятирічного строку перебування на посаді судді.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом від 5 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії ТУ ДСА в частині нарахування і виплати судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Куковенкову С.В. суддівської винагороди за період з 1 січня 2015 року по 27 березня 2015 року. Зобов'язано нарахувати та виплатити недоотримані суми винагороди за вказаний період в розмірах, передбачених статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням обмежень, встановлених пунктом 10 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (в редакції, що діяла до 01.04.2015 року) з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що зменшення грошового забезпечення сталося без достатніх правових підстав, зокрема позивача про зміну істотних умов праці в бік погіршення, які виразилися у зменшенні розміру заробітної плати, повідомлено не було, без видання наказу.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу здійснювалася у відповідності до діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин, складові суддівської винагороди, визначалися статтею 129 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, в редакції станом на 28.12.2014 року) відповідно до якої суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Підпунктом 1 пункту 36 Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII, редакція діяла з 01.01.2015 року по 28.03.15 року) доповнено статтю 129 Закону № 2453-VI частиною дев'ятою такого змісту: «Судді з моменту закінчення його повноважень до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць».

Положення цього Закону діяли до набрання чинності Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

З набранням чинності Закону № 192-VIII указані вище положення частини дев'ятої статті 129 Закону № 2453-VI втратили чинність.

Отже, у період з 1 січня по 28 березня 2015 року були чинними положення частини дев'ятої статі 129 Закону № 2453-VI, які обмежували розмір суддівської винагороди особам, з моменту закінчення повноважень до моменту прийняття рішення про звільнення (відставку).

Як установлено судами, що відповідає фактичним обставинам справи, з червня 2006 року ОСОБА_1 був призначений суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області. Починаючи з 1 січня 2015 року нарахування та виплата йому суддівської винагороди здійснювалася в розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарний місяць заробітної плати у зв'язку із закінчення п'ятирічного строку перебування на посаді судді.

Зазначені обставини дають підстави до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачені суми грошової винагороди за період з 1 січня по 28 березня 2015 року є помилковим, тому з урахуванням положень статті 229 КАС України, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області задовольнити.

Скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року.

Ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати і виплатити суддівську винагороду з 1 січня 2015 року по 28 березня 2015 року у розмірі однієї мінімальної заробітної плати з розрахунку за повний календарний місяць.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман