Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/12740/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року,

встановив:

У червні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті пенсії за період з грудня 2009 року по 18 лютого 2013 року включно, зобов'язання нарахувати і виплатити всі суми пенсії, які не були виплачені за період з грудня 2009 року по 18 лютого 2013 року включно.

Позов обґрунтувала тим, що з 04.03.2008 р. по 12.02.2013 р. вона перебувала за кордоном у зв'язку з тимчасовим працевлаштуванням. Після повернення до України дізналась про припинення виплати їй пенсії у зв'язку із зняттям з реєстраційного обліку за останнім місцем проживання у м. Рівному на підставі заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08.07.2009 р. про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17.04.2013 р. вказане заочне рішення було скасовано і позивач поновила реєстрацію свого місця проживання. Незважаючи на це, відповідач відмовив їй в поновленні виплати пенсії з грудня 2009 року з тих мотивів, що пенсія за час проживання за кордоном не виплачується.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Посилається на помилковість висновку судів про те, що виплата пенсії припинена позивачу у зв'язку з виїздом за кордон, оскільки насправді підставою припинення виплати стало неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та отримує пенсію за віком.

З 01.12.2009 р. виплата пенсії позивачу була припинена у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії у поштовому відділенні протягом 6 місяців підряд.

За заявою позивача з 19.02.2013 р. виплату пенсії поновлено.

07.05.2013 р. ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй сум пенсії, які не були їй виплачені з часу призупинення у 2009 році до поновлення виплати у 2013 році.

В листі від 28.05.2013 р. управління Пенсійного фонду повідомило позивача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії за час проживання за кордоном.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Частиною другою статті 49 цього Закону передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (частина перша статті 46). Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга статті 46).

Задовольняючи позов за весь період невиплати позивачу пенсії, що становить понад три роки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що немає вини ОСОБА_4 в тому, що вона не отримувала пенсію через поштове відділення протягом 6 місяців, оскільки була знята з реєстраційного обліку за місцем проживання: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Рівненського міського суду від 08.07.2009 р. і поновила реєстрацію після його скасування рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17.04.2013 р.

Разом з тим, суди не врахували, що спір з приводу права користування жилим приміщенням не впливає на факт неотримання позивачем пенсії та не виключав можливості отримання пенсії через представника або вчинення позивачем інших активних дій з метою поновлення виплати пенсії протягом спірного періоду. Відсутня вина і органу Пенсійного фонду у тривалому неотриманні позивачем пенсії.

За наведених обставин ОСОБА_4 має право на виплату своєчасно не отриманих нею з власної вини сум пенсії за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, тобто з 19.02.2010 р.

У зв'язку з цим судові рішення про задоволення позову за період з грудня 2009 року по 18.02.2010 р. включно підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії за час проживання за кордоном, про що йшлося в адресованому позивачу листі від 28.05.2013 р., то суди дійшли правильного висновку про недопустимість позбавлення позивача як громадянки України гарантованого їй державою права на отримання пенсії у старості з огляду на проживання за межами України. Даний висновок ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про зобов'язання виплатити пенсію за період з грудня 2009 року по 18 лютого 2010 року включно.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.