Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/65367/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року

у справі № 813/1809/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний Союз»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний Союз» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач) про: зобов'язання відповідача привести дані податкового обліку позивача у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період, що перевірявся, шляхом внесення змін у систему АС "Аудит", програмний продукт "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" стосовно ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" та ТОВ "Донспецмонтаж" щодо відкоригованих (зменшених) валових доходів на 32494870,00 грн., а також щодо відкоригованих (зменшених) валових витрат на суму 32494870,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6498974,00 грн. по контрагентах: ТОВ "Деревообробний холдинг Київгорбуд" та ТОВ "Промкапіталбуд" на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 35/14/22-10/37123161 від 23 січня 2013 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302300/2384 від 11 лютого 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №35/14/22-10/37123161 від 23 січня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено доходи по безтоварних операціях на 32494870,00 грн.; п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат по безтоварних операціях на 32494870,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 6498974,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 6498974,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 31179,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанцій, стала відсутність реального виконання господарських операцій позивача з контрагентами.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302300/2384 від 11 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45770,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 31179,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 14591,00 грн.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302300/2384 від 11 лютого 2013 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (21-1539а15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем укладено договір поставки з ТОВ «АСТ-Технології» та договір про надання послуг з транспортного перевезення з ФОП ОСОБА_4 На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати.

В обґрунтування безтоварності вищезгаданих правочинів відповідач в касаційній скарзі посилається на неточності в окремих актах приймання-здачі виконаних робіт. Вказані доводи колегія суддів до уваги не бере, оскільки формальні помилки та неточності в окремих первинних документах не можуть свідчити про те, що господарські операції фактично не відбулись, натомість їх оцінка повинна здійснюватись на підставі комплексного, всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, що і було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача привести дані податкового обліку позивача у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період, що перевірявся, шляхом внесення змін у систему АС "Аудит", програмний продукт "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" стосовно ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" та ТОВ "Донспецмонтаж" щодо відкоригованих (зменшених) валових доходів на 32494870,00 грн., а також щодо відкоригованих (зменшених) валових витрат на суму 32494870,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6498974,00 грн. по контрагентах: ТОВ "Деревообробний холдинг Київгорбуд" та ТОВ "Промкапіталбуд" на підставі висновків, викладених в акті перевірки №35/14/22-10/37123161 від 23 січня 2013 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах: від 22 грудня 2015 року у справі № 814/3131/14 (21-3039а15), від 15 грудня 2015 року № 814/1645/14 (21-5231а15), від 22 грудня 2015 року № 814/116/14 (21-3638а15), від 02 грудня 2015 року у справі № 814/1115/14 (21-3660а15), від 17 листопада 2015 року у справі № 826/11901/14 (21-2944а15), від 04 листопада 2015 року у справі № 816/4598/14 (21-2261а15).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внесення до системи АС "Аудит", програмний продукт "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, а тому рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 813/1809/13-а скасувати в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській привести дані податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний Союз» у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період, що перевірявся, шляхом внесення змін у систему АС "Аудит", програмний продукт "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" стосовно ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" та ТОВ "Донспецмонтаж" щодо відкоригованих (зменшених) валових доходів на 32494870,00 грн., а також щодо відкоригованих (зменшених) валових витрат на суму 32494870,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6498974,00 грн. по контрагентах: ТОВ "Деревообробний холдинг Київгорбуд" та ТОВ "Промкапіталбуд" на підставі висновків, викладених в акті перевірки №35/14/22-10/37123161 від 23 січня 2013 року.

3. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний Союз» у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській привести дані податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічний Союз» у відповідність з даними податкових декларацій, що були ним подані за період, що перевірявся, шляхом внесення змін у систему АС "Аудит", програмний продукт "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" стосовно ТОВ "Будівельно-монтажна компанія 2010" та ТОВ "Донспецмонтаж" щодо відкоригованих (зменшених) валових доходів на 32494870,00 грн., а також щодо відкоригованих (зменшених) валових витрат на суму 32494870,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6498974,00 грн. по контрагентах: ТОВ "Деревообробний холдинг Київгорбуд" та ТОВ "Промкапіталбуд" на підставі висновків, викладених в акті перевірки №35/14/22-10/37123161 від 23 січня 2013 року.

4. В іншій частині Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі № 813/1809/13-а залишити без змін

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Т.М. Шипуліна