Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року м. Київ К/9991/90349/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011

у справі № 2а-9680/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейкс»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про: визнання недійсним з моменту прийняття рішення відповідача у формі наказу від 27.05.2011 №1565 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»; визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011; встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними); визнання протиправними дій відповідача щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між позивачем та його контрагентами, згідно з актом перевірки від 08.06.2011 року за № 22/55/235/37187398; визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки від 08.06.2011 №22/55/235/37187398 висновків про: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України, в періоді, що перевірявся; висновків щодо порушення ч.1 ст.ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені за правочинами, здійсненими позивачем з постачальниками та покупцями; висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст.185, 188, 192 Податкового Кодексу України, у січні та лютому 2011 року; висновків щодо нездійснення позивачем реальної діяльності, визначення якої передбачено п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР; визнання вказаних висновків відповідача незаконними та необґрунтованими; зобов'язання відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також від передачі іншим особам (установам) акта перевірки позивача від 08.06.2011 № 22/55/235/37187398.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним з моменту прийняття рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова у формі наказу від 27.05.2011 № 1565 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки». Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Лейкс» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова: щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між ТОВ «Лейкс» та його контрагентами, згідно з актом перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова від 08.06.2011 № 22/55/235/37187398; щодо викладення в акті перевірки ТОВ «Лейкс» від 08.06.2011 № 22/55/235/37187398 висновків про неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції ТОВ «Лейкс» та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України; висновків щодо порушення ч. 1 ст.ст. 20.3, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лейкс» з постачальниками та покупцями; висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України у січні та лютому 2011 року; висновків щодо нездійснення ТОВ «Лейкс» реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Київському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Київському районі м.Харкова прийняла рішення у формі наказу від 27.05.2011 № 1565 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лейкс» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011».

На виконання наказу від 27.05.2011 № 1565 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лейкс» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 08.06.2011 № 2255/235/37187398.

Правовою підставою для прийняття наказу відповідач вказав положення п.п.78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою - ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому запиту на адресу ТОВ «Лейкс» з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження щодо виявлених недостовірних даних, що містяться в податкових деклараціях за спірний період, не надавалось.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, для вирішення питання щодо наявності у податкового органу правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Кодексу необхідно встановити наявність таких обставин як:

виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

надання платнику податків письмового запиту органу державної податкової служби, який підписаний керівником (заступником керівника) останнього та містить перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту;

ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на такий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем вказаного запиту на адресу позивача не надсилалось.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наведені норми Податкового кодексу України дають підстави для висновку про те, що відповідач, склавши наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, порушивши принцип, вставлений ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.

Отже, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про протиправність наказу від 27.05.2011 № 1565 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Оскільки протиправність наказу від 27.05.2011 № 1565 виключає підстави, встановлені п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Кодексу для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про протиправність дій відповідача з проведення позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову в частині вимог щодо протиправності вказаного наказу та дій з проведення перевірки є законними та обґрунтованими.

Разом з тим суд касаційної інстанції не може визнати законними оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача: щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними) в акті перевірки від 08.06.2011 № 22/55/235/37187398; щодо викладення в акті перевірки від 08.06.2011 № 22/55/235/37187398 висновків про неможливість реального здійснення фінансово-господарської операції ТОВ «Лейкс» та ведення господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України, висновків щодо порушення ч. 1 ст.ст. 20.3, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лейкс» з постачальниками та покупцями, висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України у січні та лютому 2011 року, висновків щодо нездійснення ТОВ «Лейкс» реальної діяльності, визначення якої передбачено п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з наведеними в зазначеному акті перевірки певними фактами та обставинами з підстав суперечності їх вимогам законодавства.

У відповідності до п. 86.4 ст. 86 ПК України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок), за результатами проведення документальної невиїзної перевірки суб'єктів господарювання складається акт (довідка).

Відповідно до абз. 2 п. 3, п.п. 4,5,6 Порядку акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення.

Отже, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Викладені у ньому податковим органом факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що приймаються на підставі такого акту тощо, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суди безпідставно задовольнили позов у частині визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в акті перевірки певних висновків.

Наведені вище судом касаційної інстанції мотиви також не дають підстав для задоволення позову в частині вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), адже контролюючий орган в акті перевірки викладає зміст та опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на нього, і такий акт, в якому викладені висновки контролюючого органу про нікчемність (недійсність) правочину, не є рішенням суб'єкта владних повноважень про визнання правочину недійсним (нікчемним).

Оскільки оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині задоволення позову щодо визнання незаконними дій податкового органу щодо відображення в акті перевірки певних висновків, суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 в такій редакції:

«Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова у формі наказу від 27.05.2011 № 1565 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лейкс з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Лейкс» з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейкс» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,13 грн. (одна гривня 13 коп.)»

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун