Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/53365/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Кравцова О.В.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:відповідача - Піддубняк А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюЛьвівської митницінапостанову Львівського окружного адміністративного суду 13.07.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р.у справі№ 2а-3305/12/1370за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна»до1. Львівської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області провизнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» звернулось з позовом, в якому (з врахуванням наступних уточнень) просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № 209000003/2012/901716/2 від 19.03.2012 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № 209000003/2012/901732/2 від 19.03.2012 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 209000003/2/00188 від 19.03.2012 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 209000003/2/00189 від 19.03.2012 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» суму надміру сплачених платежів у розмірі 28170,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 13.07.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані Рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/901716/2 від 19.03.2012р. та №209000003/2012/901732/2 від 19.03.2012р. Визнано протиправними та скасовані Картки відмови в прийнятті митної декларації №209000003/2/00188 від 19.03.2012р. та №209000003/2/00189 від 19.03.2012р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» суму надміру сплачених платежів у розмірі 28 170,92 грн.

На постанову Львівського окружного адміністративного суду 13.07.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. надійшла касаційна скарга Львівської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» і компанією «NIGORA GOLD s.r.o.» був укладений зовнішньоекономічний контракт №01/02/2012. Згідно умов контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» придбало для імпорту в Україну товар - побутову хімію в асортименті.

З метою митного оформлення товарів, Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» подало до Львівської митниці вантажні митні декларації з заявленою митною вартістю згідно фактур №209120000/2012/008717 від 15.03.2012р. і №209120000/2012/009201 від 19.03.2012р. та документи, що підтверджували митну вартість товару.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД.

Митницею у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

А саме, по ВМД №209120000/2012/009201 позивачу було запропоновано подати: - договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи фірми постачальника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Декларант був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою та вчиненим ним записом про надання додаткових документів: прайс-лист, видаткові накладні, інформацію про попередні оформлення.

По ВМД №209120000/2012/008717 позивачу було запропоновано подати: - договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи фірми постачальника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; - бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.

Декларант був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою та вчиненим ним записом про надання додаткових документів: прайс-лист, видаткові накладні, інформація про попередні оформлення.

Однак 19 березня 2012 року Львівською митницею складено Картки відмов в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209000003/2/00188 та №209000003/2/00189.

Зазначені Картки відмов були видані на підставі Рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 №209000003/2012/901716/2 та №209000003/2012/901732/2, які були прийняті в зв'язку з сумнівом Львівської митниці в правильності митної оцінки товарів.

Як вбачається з Рішень про визначення митної вартості товарів від 19.03.2012 №209000003/2012/901716/2 і №209000003/2012/901732/2, прийнятих на підставі методу №6 визначення митної вартості товару, вартість оцінюваного товару становить 0,8072 EUR за кг, внаслідок чого митна вартість товарів збільшилась на 9 595,90 EUR. Зазначені рішення були прийняті у зв'язку з тим, що митна вартість товару, самостійно зазначена позивачем у деклараціях митної вартості товару була значно нижчою за довідкову бази даних Державної митної служби України.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Своє рішення митний орган мотивував неподанням декларантом додаткових документів та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, в рішенні про визначення митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, та в чому вони полягають.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставного застосування митним органом 6 методу визначення митної вартості товару, оскільки відповідачем жодним чином не доведено обґрунтованість сумнівів щодо заниження позивачем вартості ввезеного товару.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Між тим, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» суми надмірно сплачених платежів у розмірі 28 170,92 грн.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду 13.07.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. в частині стягнення з Державного Бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» суму надміру сплачених платежів у розмірі 28 170,92 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» до Львівської митниці, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про стягнення з Державного Бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СУБЕРтрес Україна» суми надмірно сплачених платежів у розмірі 28 170,92 грн.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду 13.07.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 24.09.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: