Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/19002/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі №2а-2013/11/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про часткове скасування акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Агріматко-Україна») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) про скасування акту перевірки від 03.09.2010 №546/23-2/30725226 в частині донарахування сум податку на додану вартість у розмірі 244921,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 122461,00 грн., та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 №0000892300/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР). Суть вказаного порушення вбачається в тому, що позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено ПДВ згідно податкових накладних, виписаних контрагентами у інших (обревізованих) ніж звітні податкових періодах, на загальну суму 368889,44 грн., в тому числі за січень 2008 року - 71768,65 грн., за лютий 2008 року - 3930,17 грн., за березень 2008 року - 19369,40 грн., за квітень 2008 року - 302,51 грн., за травень 2008 року - 105807,05 грн., за червень 2008 року - 7072,86 грн., за липень 2008 року - 133600,75 грн., за серпень 2008 року - 24313,05 грн. та завищено значення залишку від'ємного значення ПДВ (рядок 26) в сумі 123968,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах та надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Порядком №244, та за умови виконання норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді, а отже відповідачем зроблено правильний висновок про порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 3 пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються норми ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами». Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Абзацом 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту , залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, а отже висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту є неправомірними.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування акту перевірки, де зазначено про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 244921,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 122461,00 грн. Оскільки, акт перевірки - це службовий документ, який встановлює факт наявності або відсутності правопорушення, жодних правових наслідків для позивача він немає, а тому складанням акту права та інтереси юридичної особи ніяким чином не порушені, відтак вимоги позивача про часткове скасування акту перевірки є безпідставними.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог в частині відмови у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15.09.2010 №0000892300/0.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 №0000892300/0.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович