Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/30201/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргуПологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі№ 2а-5096/09/0870

за позовомПологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна

3-я особа: Головне управління Державного казначейства в Запорізькій області

простягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Пологівська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області звернулась до суду із адміністративним позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна заборгованості зі сплати збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 7,09 грн., заборгованості зі сплати податку на прибуток в сумі 1035,74 грн., заборгованості зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку з 2001 року в сумі 31840,47 грн., заборгованості зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку до 2001 року в сумі 901,59 грн., заборгованості зі сплати позичок казначейства в сумі 69873,49 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна 1024,47 грн. заборгованості по податку на прибуток, 23971,14 грн. заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку, 50131,67 грн. заборгованості по бюджетній позичці, 7291,66 грн. заборгованості з фінансової допомоги, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 скасовано в частині, що стосується стягнення з відповідача 50133,67грн. заборгованості по бюджетній позичці та 7291,66 грн. заборгованості з фінансової допомоги, провадження в цій частині закрито, в решті залишено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 без змін.

Пологівська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької областіподала касаційну скаргу, в якій просить скасувативказані судові рішеннята ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Пологівської МДПІ в повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, на недостатнє з'ясування всіх обставин справи та ненадання належних оцінок представленим доказам.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ДПІ зазначає про наявність податкового боргу платника податків, який складається з заборгованості зі збору за забруднення навколишнього середовища, з податку на прибуток, з фіксованого сільськогосподарського податку, з бюджетної позички та фінансової допомоги, що виник на підставі визначення податкових зобов'язань за результатами податкових перевірок та у зв'язку з неповерненням відповідачем безвідсоткових бюджетних позичок.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із пропуску позивачем строку для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 4115,20 грн., пені з цього податку в сумі 576,27 грн. та зі збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 42,62 грн., обґрунтовуючи позицію положенням п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув частину податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку на суму 23971,14 грн. та податку на прибуток на суму 1024,47 грн., який виник на підставі визначення податкових зобов'язань за результатами податкових перевірок за податковими повідомленнями-рішеннями, які не оскаржені та не скасовані.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені, яка нарахована у зв'язку з ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, з прийняттям якої податковий орган пов'язав сплату податкового боргу. При цьому суди виходили з того, що порушення провадження у справі про банкрутство не є сплатою боргу повністю або частково, від факту якої Закон №2181 ставить в залежність нарахування пені.

Щодо стягнення заборгованості по бюджетним позичкам суди попередніх інстанцій по-різному вирішили спір.

Суд першої інстанції стягнув 50131,67 грн. заборгованості по бюджетній позичці за постановою КМУ №114 від 28.02.1997 (за період з 2004 року по жовтень 2009 року включно)та 7291,66 грн. заборгованості з фінансової допомоги за постановою КМУ №1003 від 11.09.1997 (з 2004 року по жовтень 2009 року включно)виходячи із наявності такої заборгованості, яка є документально підтвердженою та відмовив у задоволенні позову про стягнення решти суми заборгованості за бюджетною позичкою та отриманим матеріально-технічним ресурсам у зв'язку з ненастанням строків сплати реструктуризованої заборгованості. Крім того, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні бюджетної позички, отриманої підприємством за постановою КМУ №220 від 26.02.1998 в розмірі 3900,00 грн., оскільки вказана заборгованість вже була стягнута рішенням господарського суду Запорізької області у справі №4/4/95 від 07.03.2002.

Суд апеляційної інстанції постановусуду першої інстанції від 11.11.2009 скасував в частині, що стосується стягнення з відповідача 50133,67 грн. заборгованості по бюджетній позичці та 7291,66 грн. заборгованості з фінансової допомоги та закрив провадження в названій частині, виходячи з того, що спір в цій частині не є публічно-правовим і його вирішення не відноситься до компетенції адміністративних судів, оскільки підстави виникнення заборгованості з бюджетної позички свідчать про те, що такі відносини є майновими, а відтак податковий орган у цьому випадку не виступає як суб'єкт владних повноважень.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення бюджетної позички, проте в частині, в якій суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про стягнення бюджетної позички та отриманим матеріально-технічним ресурсам на загальну суму 12450,16 грн., а суд апеляційної інстанції залишив таку відмову без змін, постанову суду апеляційної інстанції належить змінити та закрити провадження також і в цій частині позовних вимог.

Щодо стягнення бюджетної позички суд касаційної інстанції вважає, що спір між сторонами не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Реалізація податковим органом своїх повноважень, визначених статтею 22 Законів України Про Державний бюджет України на 2007-2009 роки,відповідно до якої органи державної податкової служби України визнано органами стягнення простроченої заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, не змінює правову природу відносин, на підставі яких виникли майнові відносини сторін за договором бюджетної позички чи надання фінансової допомоги.

Так, предметом стягнення у позові є заявлені суми бюджетних позичок, отриманих КСП ім. Калініна, правонаступником якого є ПСП ім. Калініна, на підставі договорів з відділенням Державного казначейства у Чернігівському районі, а саме:

-договору від 06.10.1997 №9 «Про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 р.р.»;

-договору від 22.04.1998 № 4 «Про надання фінансової допомоги на забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 р.»;

-договору, укладеного в 1997 р. між заготівельним підприємством та ПСП ім.Калінінана виконання розпорядження КМУ№114-рвід 28.02.1997 «Про виділення з державних ресурсів насіння на весняну сівбу» на загальну суму 68754,00 грн.

Зміст названих угод про надання фінансової допомоги (бюджетна позичка) та матеріально-технічних ресурсівсвідчить про їх належність до господарських угод, відтак спір, який виникає з приводу їх виконання за своєю правовою природою не є публічно-правовим, у зв'язку з цим вирішення зазначеного спору не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, яка поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п.4 ч.1 ст.17 КАС України).

Отже, спір в частині стягнення заборгованості за бюджетною позичкою та на виконання договору про надання матеріально-технічних ресурсів не є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, а підлягає розгляду господарським судом у порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині позову є помилковим, тому суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по бюджетній позичці за постановою КМУ №114 від 28.02.1997 (за період з 2004 року по жовтень 2009 року включно) у сумі 50131,67 грн. та заборгованості з фінансової допомоги за постановою КМУ №1003 від 11.09.1997 (з 2004 року по жовтень 2009 року включно) у сумі7291,66 грн.

Проте в частині, в якій суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості по бюджетній позичці на загальну суму 12450,16 грн., суд апеляційної інстанції помилково залишив судове рішення суду першої інстанції без змін, тому за наведених обставин постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по бюджетній позичці на загальну суму 12450,16 грн., а провадження в цій частині вимог підлягає закриттю.

Щодо інших позовних вимог про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку, збору за забруднення навколишнього середовища та податку на прибуток суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, тому в задоволенні касаційної скарги має бути відмовлено.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 4115,20 грн. та пені з цього податку в сумі 576,27 грн. та зі збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 42,62 грн., оскільки на момент звернення позивача до суду (10.09.2009) сплинув передбачений п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»граничний строк стягнення податкового боргу 1095 днів з дня узгодження спірних податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог про стягнення податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку на суму 23971,14 грн. та податку на прибуток на суму 1024,47 грн., який виник на підставі визначення податкових зобов'язань за результатами податкових перевірок за податковими повідомленнями-рішеннями, що не оскаржені платником податку в адміністративному порядку та не визнані протиправними (не дійсними, не скасовані) у судовому порядку, а отже такий податковий борг правомірно підлягає стягненню. Доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій відповідачем не надано.

Щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення пені, яка нарахована податковим органом у зв'язку з прийняттям господарським судом ухвали про банкрутство, з якою податковий орган пов'язав сплату податкового боргу, суд касаційної інстанції вважає за необхідне погодитися із висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій виходячи з того, що Закон №2181 не передбачає такої підстави нарахування пені як порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки це не є сплатою боргу повністю або частково, тоді як ст. 16 Закону № 2181-ІІІ пов'язує нарахування пені з оплатою податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій надали правильну правову оцінку неможливості застосування до спірних відносин в частині нарахування позивачем пені пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, згідно якого після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, оскільки жодних з передбачених пунктом 16.3 Закону обставин, з яким Закон пов'язуєзакінчення строків нарахування пені у відповідача не виникло.

Беручи до уваги відсутність доводів касаційної скарги щодо неправильних висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем на суму податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку та податку на прибуток, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування судових рішень в цій частині позовних вимог.

За наведених обставин висновок попередніх судових інстанцій щодо безпідставності нарахування пені на суму податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку та податку на прибутоквідповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази та встановлювати нові обставини, а постанова суду апеляційної інстанції є помилковою тільки в частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині, в якій суд цієї інстанції залишив без змін постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по бюджетній позичці на суму 12450,16 грн., закривши провадження також і в частині вирішення цих вимог щодо стягнення цієї суми, відповідно, привівши зміст резолютивної частини постанови до відповідної редакції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької областізадовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі №2а-5096/09/0870 змінити, виклавши резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 №2а-5096/09/0870 в такій редакції:

«Апеляційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області та Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі №2а-5096/09/0870 скасувати в частиністягнення зПриватного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна 50131,67 грн. заборгованості по бюджетній позичці та 7291,66 грн. заборгованості з фінансової допомоги та в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по бюджетній позичці на суму 12450,16 грн. Провадження у справі в цій частині закрити.

У решті залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року без змін».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі,та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун