Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/13865/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 рокуу справі2а-8174/12/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільно-транспортне підприємство «Автотранс»доОснов'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільно-транспортне підприємство «Автотранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АТП «Автотранс») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 червня 2012 року №0001960153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Основ'янська МДПІ м. Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача 11 червня 2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань нарахування сум податку на додану вартість. Результати перевірки викладені в акті № 1664/15-312/36223817 від 11 червня 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 728169,0 грн., в тому числі за 2011 рік на суму 372548,60 грн., за 1 квартал 2012 року на 355620,40 грн.

Встановлення зазначених порушень стало підставою для винесення 22 червня 2012 року податкового повідомлення рішення № 0001960153, яким ТОВ «АТП «Автотранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 910211,25 грн., в тому числі за основним платежем - 728169,00 грн. та 182042,25 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що необхідною передумовою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за вказаною нормою є неподання заяви за формою № 1-ПДВ у визначені законом строки.

Проте, із такою позицією судів колегія суддів в повній мірі погодитися не може, з огляду на наступне.

У період виникнення спірних правовідносин, основним нормативно-правовим актом, який регулював відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства був Податковий кодексу України (далі по тексту - ПК України).

У відповідності до абзацу 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положень абзацу 2 підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України під особою для цілей розділу V цього Кодексу розуміється, зокрема, суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій.

На час виникнення спірних правовідносин порядок реєстрації особи платником податку на додану вартість регулювався: Розділом V Податкового кодексу України; Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 грудня 2010 року №978, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 та діяв до 16 грудня 2011 року (далі по тексту - Положення №978); Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 (далі по тексту - Положення № 1394).

Пункт 181.1 статті 181 ПК України встановлює, що особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку, - у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктами 183.1, 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

При цьому у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6 статті 183 ПК України).

Пунктом 183.7 статті 183 ПК України та пунктом 5 розділу ІІІ Положення № 978 встановлено, що заява про реєстрацію особи як платника податку за формою № 1-ПДВ подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу (пункт 183.8 статті 183 ПК України).

Зокрема, відповідно до пункту 10 Положення № 978 якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Лише у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N 2-ПДВ (далі - Свідоцтво) не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ податковим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, податковий орган зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника ПДВ не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві.

Пункт 183.10 статті 183 ПК України встановлює, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Одночасно пунктом 5.2 розділу ІІІ Положення № 978 визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, вважається платником ПДВ з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ.

Аналіз наведених вище положень податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації може бути притягнута до відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість тільки у разі неподання до органу державної податкової служби реєстраційної заяви. Натомість, навіть за відсутності факту проведення реєстрації платником податку на додану вартість, відповідно до положень статті 180 ПК України особа є платником податку на додану вартість з визначеного у Податковому кодексі України моменту.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач виконав вимогу Податкового кодексу України щодо подання заяви за формою №1-ПДВ.

Однак, за результатами розгляду зазначеної заяви суб'єкт господарської діяльності як платник податку на додану вартість зареєстрований не був.

Жодних дій для з'ясування питання щодо наслідків розгляду своєї зави ТОВ «АТП «Автотранс» не вчиняло.

Натомість, з аналогічною заявою підприємство звернулось до податкового органу у травні 2012 року.

За результатами розгляду зазначеної заяви ТОВ «АТП «Автотранс» з 01 червня 2012 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

За період 2011 року та 1-й квартал 2012 року товариство податкового зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувало та не сплачувало.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення від 22 червня 2012 року №000160153 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 182042,25 грн., оскільки підстави для їх застосування відсутні.

В іншій частині податкове повідомлення - рішення є правомірним, а тому в задоволенні позову у відповідній частині слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись частинами 2, 6 статті 94, частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі №2а-8174/12/2070 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільно-транспортне підприємство «Автотранс» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22 червня 2012 року №000160153 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 182042,25 грн.

5. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна