Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/38450/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Кошіля В.В.

за участю: секретаря Сватко А.О.,

представника позивача Самольтова І.І.,

представника відповідача Української Т.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 по справі №2а-18312/10/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0001754310/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків 29.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.07.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 з урахуванням пунктів 1.3, 1.15, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9, пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності перерахування належної до сплати суми податку з доходів фізичних осіб за І-ІІ квартали 2010 року (застосування ставок податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати іноземним громадянам-працівникам банку за І-ІІ квартали 2010 року).

Перевіркою встановлено порушення норм податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб, а саме: підпункту 8.1.1 пункту 8.1 з урахуванням пунктів 1.3, 1.15, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1, підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9, пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників-нерезидентів за І та ІІ квартали 2010 року на загальну суму 1515846,68грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків складено акт від 01.11.2010 №560/43-20/00039002 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0001754310/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4553540,04грн., в тому числі 1517846,68грн. - основний платіж, 3035693,36грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивач, здійснюючи свою діяльність з залученням працівників - іноземних громадян, яким були видані повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу у березні та травні 2010 року, неправомірно застосував у І-ІІ кварталах 2010 року ставку податку до доходів, нарахованих таким іноземним громадянам, у розмірі 15%, замість 30%.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що зобов'язання щодо обов'язкового подання Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Платниками податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно з підпунктом «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходу з джерелом його походження з України відноситься будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.

Відповідно до підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу».

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 №581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

Таким чином, у разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15%). Якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, то його заробітна плата оподатковується за ставкою у розмірі 30%.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було застосовано ставку у розмірі 15% до доходів, виплачених його працівникам - іноземцям за І-ІІ квартали 2010 року, без наявності довідки-повідомлення про підтвердження такими працівниками свого резидентського статусу.

За таких обставин, визначення позивачу до сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0001754310/0 є правомірним.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є необґрунтованим.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 по справі №2а-18312/10/2670 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

В.В. Кошіль