Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"25" березня 2015 р. м. Київ К/800/60918/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Чалого С.Я.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» до Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області про скасування пунктів вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року ВАТ «Азовські мастила і оливи» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило скасувати пункти 3, 4, 6, 7, 8, 9, (п.п. 9.1, 9.2), 10 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області від 29.03.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані пункти 3, 4, 6, 7, 8, 9, (п.п. 9.1, 9.2), 10 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області від 29.03.2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та скасування пунктів 6,7,8 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області від 29.03.2011. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Запорізькій області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасовування пунктів 3, 4, 6, 9, (п.п. 9.1, 9.2), 10 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області від 29.03.2011, та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що на протязі кінця 2010 початку 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Запорізькій області проведено перевірку фінансово господарської діяльності ВАТ «Азовські мастила і оливи» за період з 01.01.2008 по 01.11.2010, за результатом проведення якої складено акт № 005/0002 від 18.02.2011.

На цій підставі відповідачем складено вимогу від 29.03.2011, спірними пунктами 3, 4, 6, 7, 8, 9, (п.п. 9.1, 9.2), 10 якої від позивача вимагалось:

3. відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «Медіосервісцентр» за не виконані роботи з розміщення рекламних матеріалів в ефірі ТОВ "»Телерадіоорганізація «Русское радио» - Украина» у сумі 406585,01 грн., та провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «Медіосервісцентр» щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України»;

4. відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «Союзтехпром-м» за непоставлену поліграфічну продукцію у сумі 1554000,0 грн. Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «Союзтехпром-м» щодо відшкодування» зайвих виплат шляхом повернення коштів або поставки відповідного обсягу і поліграфічної продукції. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат; шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України»;

6. відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «ТД «Азмол» за недоотримані ВАТ «Азмол» доходи по договору від 17.06.2010 № 199-2010 у сумі 41718,86 грн. Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «ТД «Азмол» щодо відшкодування недоотриманих доходів за договором від 17.06.2010 № 199-2010. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України»;

7. відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ «ТД «Азмол» за невідшкодовані ВАТ «Азмол» витрати на виробництво готової продукції з давальницької сировини по договору від 17.06.2010 №199-2010 у сумі 352164,94 грн. Провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «ТД «Азмол» щодо відшкодування витрат за договором від 17.06.2010 №199-2010. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у не відшкодуванні витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України»;

8. провести претензійно-позовну роботу з ТОВ «ТД «Азмол» з метою отримання несплачених коштів у сумі 5488193,29 грн. шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних в не проведенні претензійно-позовної роботи з метою відшкодування заборгованості ТОВ «ТД «АЗМОЛ» шкоди у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-156 Кодексу законів про працю України»;

9.1 відобразити в обліку дебіторську заборгованість Agnessa Limited у сумі 192762,49 грн. за послуги зі сприяння в укладанні контракту від 22.04.20І№346-2008 з Link Pazarlama Ve Dis Ticaret A.S., які надавалися іншим агентом. Провести претензійно-позовну роботу з Agnessa Limited щодо відшкодування безпідставно сплачених коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;

9.2. відобразити в обліку дебіторську заборгованість BONHOLM SYSTEJ Limited у сумі 198867,94 грн. за послуги зі сприяння в укладанні контракту 22.04.2008 №346-2008 з Link Pazarlama Ve Dis Ticaret A.S., які надавалися іншим агентом. Провести претензійно-позовну роботу з BONHOI SYSTEMS Limited щодо відшкодування безпідставно сплачених коштів іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому статями 130-136 Кодексу законів про працю України»;

10. стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні дизельного палива у кількості 18301,9 л на загальну суму 140924,63 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Контрольно-ревізійним управлінням в Запорізькій області не доведена правомірність прийняття спірних пунктів вимоги, як того вимагає частина 2 статті 71 КАС України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог, апеляційний суд посилався на обґрунтованість та наявність правових підстав для прийняття відповідачем пунктів 6,7,8 спірної вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про скасування пунктів вимоги.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді