Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.02.2026 року у справі №160/19394/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 160/19394/22

адміністративне провадження № К/990/37942/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Савка Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року (суддя Жукова Є. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя Прокопчук Т. С., судді: Шлай А. В., Круговий О. О.),

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДМС в Дніпропетровській області, Управління), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 15 вересня 2022 року № 12031500047490 «Про скасування посвідки на тимчасове проживання».

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішення Управління від 15 вересня 2022 року № 12031500047490 є протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідач, скасовуючи посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану позивачу 10 листопада 2021 року, жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що дії ОСОБА_1 загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Ярославської області, громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації, тип «Р», код « 65» № НОМЕР_2 , виданим органом - МВД 0539.

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (після шлюбу прізвище - ОСОБА_2 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шевченківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 17 жовтня 2019 року (актовий запис № 710).

Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання, виданої за відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 з 09 січня 2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

10 листопада 2021 року ГУ ДМС в Дніпропетровській області видана позивачу посвідка на тимчасове проживання в Україні за № НОМЕР_1 , зі строком дії до 09 листопада 2022 року, з підстав: 04/14 Возз`єднання сім`ї з громадянином України.

14 вересня 2022 року на адресу ГУ ДМС в Дніпропетровській області надійшов лист (подання) Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084 «Щодо скасування тимчасової посвідки», у якому зазначено, що в ході оперативно-службової діяльності у встановленому законом порядку отримано інформацію стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може вчиняти дії направлені на дестабілізацію обстановки в Україні. У цьому листі Управління СБУ повідомило, що в ході спілкування з близькими йому особами ОСОБА_1 виправдовує та заперечує збройну агресію російської федерації проти України, представляє її як внутрішній громадянський конфлікт, а також поширює інформацію проросійського характеру з використанням своїх акаунтів в соціальних мережах, при цьому ознак кримінального правопорушення дії ОСОБА_1 не містять, проте становлять потенційну загрозу громадському порядку та національній безпеці України. З огляду на викладене, Управління СБУ просило ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийняти рішення про скасування тимчасової посвідки на проживання в Україні громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі листа Управління СБУ від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084, Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Дніпропетровській області прийнято рішення від 15 вересня 2022 року № 12031500047490, яким скасовано ОСОБА_1 видану йому посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок № 322). Копію цього рішення позивач отримав 11 листопада 2022 року.

Уважаючи таке рішення відповідача протиправним і безпідставним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання Управління СБУ від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084 «Щодо скасування тимчасової посвідки» підготовлене та подане в межах компетенції, визначеної Законом України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-XII). При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що чинним законодавством не передбачено повноважень органів ДМС України щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація сприймається як достовірна.

Також, суди зазначили, що оформлення, видача, обмін, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання є дискреційними повноваженнями ДМС України.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення Управління про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої громадянину російської федерації ОСОБА_1 , прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що визначені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин необхідних для прийняття відповідного рішення.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції.

13 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Савка Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 та від 20 червня 2018 року у справі № 825/1340/16 щодо застосування підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 (стосовно встановлення та доведеності органом ДМС України обставин і фактів допущення особою дій, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні).

Адвокат Савко В. В. уважає, що наявність лише листа Управління СБУ щодо можливої загрози з боку особи, яка є громадянином російської федерації і має посвідку на тимчасове проживання в Україні, національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні не може слугувати безумовною підставою для обов`язкового прийняття органом ДМС України рішення про скасування цієї посвідки відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322.

На переконання скаржника, на момент прийняття відповідачем спірного рішення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, які містять загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Більш того, у своєму ж листі Управління СБУ зазначило, що ознак кримінального правопорушення дії ОСОБА_1 не містять, що додатково підтверджує факт відсутності підстав для скасування його посвідки на тимчасове проживання в Україні.

ГУ ДМС України у Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у її задоволенні, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Уважає, що Управління не наділено повноваженнями роз`яснювати або тлумачити висновки (твердження) уповноваженого органу - СБУ щодо наявності підстав уважати, що особа вчиняє (може вчинити) дії, які містять загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відповідач наголосив, що після надходження відповідного листа (подання) Управління СБУ на запит щодо наявності (відсутності) підстав для відмови в оформленні (обміні, скасуванні) посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу, ГУ ДМС України у Дніпропетровській області діяло відповідно до прямої норми Порядку № 322.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Основного Закону України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI) установлено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.

Своєю чергою, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 цього Закону).

Частинами першою-третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 Закону № 3773-VI установлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування.

Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI становить один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок № 322, згідно з пунктом 1 якого визначено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У пунктах 64-66 Порядку № 322 передбачено, що рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом оскарження у цій справі є незгода позивача, який є громадянином російської федерації, з рішенням органу міграційної служби, яким було скасовано його посвідку на тимчасове проживання в Україні на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 (у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні).

Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 та від 20 червня 2018 року у справі № 825/1340/16.

При цьому, ключовим питанням, яке постало перед судом касаційної інстанції, є те, чи уважається лист СБУ, у якому рекомендовано скасувати посвідку на тимчасове проживання в Україні, з огляду на наявність інформації, яка може свідчити про вчинення особою дій щодо дестабілізації обстановки в Україні, безумовною підставою для прийняття ДМС України відповідного рішення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, 10 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні на підставі возз`єднання сім`ї з громадянином України і на момент прийняття Управлінням спірного рішення строк дії такої посвідки не закінчився.

Водночас, скасовуючи позивачу посвідку на тимчасове проживання в Україні, ГУ ДМС України у Дніпропетровській області виходило виключно з інформації, яка викладена в листі Управління СБУ від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084.

При цьому, Управління, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, уважає, що чинним законодавством не передбачено повноважень органів ДМС України щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом (у цьому випадку - СБУ), адже така інформація сприймається як достовірна і обов`язкова для врахування під час прийняття відповідного рішення.

З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2229-XII, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Згідно з пунктом 13 частини першої статті 24 Закону № 2229-XII Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.

Тобто, саме на СБУ, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов`язок, у тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України. Тим більше в умовах воєнного стану.

У той же час, колегія суддів ураховує, що в постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 (на яку, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд наголошував, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Вказав, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

Усупереч вказаного, Верховний Суд уважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією факту наявності листа Управління СБУ від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084, як достатньої підстави для прийняття спірного рішення.

Як видно зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції, висновуючи правомірність прийнятого на підставі підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 рішення відповідача, також не перевірили наявності обставин, з якими вказана норма Порядку № 322 пов`язує скасування посвідки, а саме: чи дійсно позивачем було допущено дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; чи існують належні та допустимі докази щодо вчинення позивачем таких дій.

Водночас, колегія суддів уважає, що приймаючи спірне рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області не дослідило факти, які містяться у листі Управління СБУ від 13 вересня 2022 року № 55/25-2084, а в подальшому - суди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не надали цим фактам належної оцінки та не спростували доводи позивача щодо цих обставин. Так, у рішенні ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 15 вересня 2022 року № 12031500047490 не вказано чи становили дії іноземця «загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні», чи іноземець «вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві», чи іноземець «розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином», як не вказано і конкретних обставин, які б дозволяли дійти відповідачеві висновку про підтвердження наявності таких порушень з боку позивача.

Також, суди попередніх інстанцій не надали оцінки аргументам позивача щодо втручання оскаржуваним рішенням в його сімейне життя та ризику повернення в країну походження з урахуванням потенційної загрози його життю та здоров`ю через призму співмірності та пропорційності застосованого відповідачем заходу, тобто суди в цій справі не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Додатково колегія суддів наголошує, що навіть в умовах воєнного стану для суб`єкта владних повноважень обов`язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а навпаки набуває особливого значення, зокрема коли йдеться про застосування пропорційності обмежень в умовах гостроти становища в країні (військової агресії) щодо осіб, яких вони стосуються.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах 25 січня 2024 року у справі № 160/1521/23, від 01 лютого 2024 року у справі № 344/9604/23, від 04 квітня 2024 року у справі № 380/7720/23 та від 12 червня 2025 року у справі № 160/632/23, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Отже, виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, Суд з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) позбавлений можливості перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суди в цій справі допустили порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Савка Віталія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко