ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ справа № 800/483/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про визнання незаконною та протиправною бездіяльності; визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України суду, як суду першої інстанції, з позовом, в якому просила:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо повернення без розгляду заяви ОСОБА_4 про прийняття подання про звільнення судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3. за грубе порушення присяги судді;

- визнати незаконною ухвалу Вищої ради юстиції від 19.11.2015;

- зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття подання про звільнення судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3. за грубе порушення присяги судді від 07.09.2015 та провести відповідну перевірку факті порушення суддею присяги відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ч. 3 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 50 Регламенту Вищої ради юстиції, за наслідками чого вирішити питання про підготовку подання про звільнення судді ОСОБА_3. за грубе порушення присяги судді та суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовані тим, що замість виконання передбачених законодавством дій щодо перевірки факту порушення суддею ОСОБА_3. присяги, Вищою радою юстиції було викривлено зміст поданої позивачем заяви від 07.09.2015, оскільки зазначено про подання ОСОБА_4 скарги щодо поведінки судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3., яке може мати наслідком дисциплінарну відповідальність вказаної судді. При цьому, позивач стверджує, що у ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено вичерпний перелік підстав дисциплінарної відповідальності судді, однак, грубе порушення присяги судді до них не відноситься. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та ч. 3 ст. 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перевірка фактів та підготовка документів про звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді є виключно компетенцією Вищої ради юстиції.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він з доводами та вимогами позивача не погодився та просив відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, проте, від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, а представником відповідача через відділ документального забезпечення було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

11.09.2015 до Вищої ради юстиції надійшла скарга ОСОБА_4 про прийняття подання про звільнення судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3. за грубе порушення присяги судді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу здійснено розподіл даної заяви члену Вищої ради юстиції ОСОБА_5

За результатами розгляду скарги, ухвалою Вищої ради юстиції від 19.11.2015 №478/0/18-15 скаргу ОСОБА_4 залишено без розгляду, з огляду на те, що порушені у скарзі питання щодо дій судді апеляційного суду Харківської області ОСОБА_3. не належать до повноважень Вищої ради юстиції, а є компетенцією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням Вищої ради юстиції, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Перевіривши наведені у позовній заяві доводи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Статус Вищої ради юстиції визначено статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції», згідно з якою Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (частина перша).

У відповідності до статті 2 Закону України «Про Вищу раду юстиції», повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України та цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, суддя звільняється органом, що його обрав або призначив, у разі, зокрема, порушення ним присяги.

За правилами статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою. Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Згідно зі статтею 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Відповідно до статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дисциплінарне провадження - це процедура розгляду звернення з метою встановлення обставин, що можуть бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, реєструє скаргу (заяву) в день її надходження і проводить автоматизований розподіл між членами цього органу. Перевірка скарги (заяви) на прийнятність до розгляду здійснюється визначеним таким чином членом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, або, за дорученням такого члена органу, інспектором органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Звернення повертається без розгляду, зокрема, якщо у зверненні порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посади судді, суддів провадження щодо яких не підвідомче відповідному органу, що здійснює дисциплінарне провадження, а також суддів, повноваження яких припинено у зв'язку зі смертю (ч. 6 статті 93 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, приймаючи ухвалу від 19.11.2015 про повернення скарги ОСОБА_4, Вища рада юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді зазначеної скарги Вища рада юстиції жодним чином не допустила бездіяльності при здійсненні, визначених Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду юстиції» та «;Про судоустрій і статус суддів» повноважень.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з метою виконання завдання адміністративного судочинства під час розгляду справи має бути встановлено, чи мало місце порушення прав позивача внаслідок рішення, дії чи бездіяльності чітко визначеного суб'єкта владних повноважень, яким стосовно позивача було прийнято рішення, допущено дію або бездіяльність.

За наведених обставин, оскільки встановлено, що при виконанні повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду юстиції» та «;Про судоустрій і статус суддів», Вищою радою юстиції не було допущено протиправних дій або бездіяльності стосовно позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ч.6 ст. 128, ст.ст. 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(п(підпис)О.А. Моторний Судді(п(підпис)І.В. Борисенко (п(підпис)В.В. Кошіль (підпис)О.І. Степашко (підпис)Є.А. Усенко