Історія справи

Постанова ВАСУ від 24.11.2014 року у справі №2а-4316/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/53444/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011

у справі №2а-4316/10/1470

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до 1) Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва, 2) Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, 3) старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Миколаївській області Романова Кирила Юрійовича, 4) старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Миколаївській області Шелеста Андрія Олександровича

про визнання протиправними дій, скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011, позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 №0000482300 в частині застосування штрафу у сумі 9518,60 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

ДПА у Миколаївській області здійснена перевірка за дотриманням суб?єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій - господарської одиниці «магазин в павільйоні з літнім майданчиком», який розташований за адресою АДРЕСА_1, що належить позивачу, про що складено акт перевірки №0203/14/00/23/НОМЕР_1 від 08.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п.1, 2, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), а саме:

- не проведення розрахункової операції через РРО на суму 23,5 грн. та невидача

відповідного розрахункового документу;

- не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення

розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО в сумі 23,5 грн.;

- не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації

товару на загальну суму 4759,3 грн.

На підставі акту перевірки прийнято рішення №0000482300 від 21.06.2010 на загальну суму 9753,6 грн., з яких:

- відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону

№265/95-ВР, застосована фінансова санкція у п?ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність (23,5 х 5 = 117,5 грн.);

- відповідно до ст.22 Закону №265/95-ВР, за порушення п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР,

застосована фінансова санкція у п?ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність (23,5 х 5 = 117,5 грн.);

- згідно ст.21 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції

у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 9518,6 грн. (4759,3 грн. х 2).

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що порушення позивачем вимог порушення п.п.1, 2, 13 ст.3 Закону №265/95-ВР знайшло своє підтвердження у зв?язку з чим застосування штрафних санкцій в сумі 235 грн. за оспорюваним рішенням є правомірним, в цій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються.

Щодо застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені вимоги не можуть бути застосовані до фізичних осіб-підприємців, оскільки законодавством не передбачено їх обов?язку з ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій у порядку, передбаченому ст.21 цього Закону є безпідставним.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Натомість приватні підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

На час перевірки позивач перебував на загальній системі оподаткування, здійснював підприємницьку діяльність у сфері торгівлі алкогольними напоями. На місці торгівлі були відсутні первинні документи на товар, що знаходився на реалізації, книга обліку доходів та витрат, а також не надано доказів ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в будь-якій іншій формі, що визнавалось позивачем.

Невиконання вищезазначеного обов'язку обумовлює законність застосування до позивача фінансової санкції передбаченої статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таке застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.06.2013 (справа № 21-147а13), від 25.02.2014 (справа №21-19а14).

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволених позовних вимог та прийняття нової постанови про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.06.2010 №0000482300 в сумі 9518,60 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову. В позові відмовити.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун