Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/9991/22756/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (правонаступник Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-10869/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Темп ЛДТ-А»

до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Темп ЛДТ-А» звернулось до суду із адміністративним позовом до Антрацитівської ОДПІ, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 № 0001932310/0 та №0001942310/0.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Антрацитівської ОДПІ від 03.11.2010 № 0001932310/0 та №0001942310/0.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Враховуючи, що представники сторін не з'явились в судове засідання суду касаційної інстанції, призначене на 10 годину 24.06.2015, касаційний перегляд справи відповідно до пункту 2 частини другої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.10.2010 № 788/23-24052390. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив валові витрати на загальну суму 27843195,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік та податковий кредит у податковому обліку за податкові (звітні) періоди із січня по грудень 2009 року на загальну суму 5568639,00 грн. за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ПП «КФ «Парадигма» вугілля та товарно-матеріальних цінностей, які не підтверджуються первинними документами ( надані під час перевірки документи від імені ПП «КФ «Парадигма» підписані не уповноваженою особою, про що свідчать письмові пояснення громадянина ОСОБА_4 (засновника і директора ПП «КФ «Парадигма»). Внаслідок зазначених порушень норм податкового законодавства позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 6960799,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік; завищив залишок від'ємного значення податку на додану вартість станом на 01.01.2009 на 91980,00 грн. та від'ємне значення податку на додану вартість, задеклароване протягом 2009 року, на 328272,00 грн.; занизив податок на додану вартість на загальну суму 5595747,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень,, квітень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2010 року.

На підставі акта перевірки ОДПІ стосовно ТОВ «ТемпЛТД-А» прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010: № 0001932310/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8393620,50 грн., у т.ч.: 5595747,00 грн. - за основним платежем та 2797873,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001942310/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 13921598,00 грн., у т.ч.: 6960799,00 грн. - за основним платежем та 6960799,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку вугілля та товарно-матеріальних цінностей від ПП «КФ «Парадигма» за договорами від 01.10.2008 № 01/10-08 (два договори з одним номером та однією датою укладення), на адресу позивача від імені цього постачальника виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за вище вказані податкові (звітні) періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність з 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Суди попередніх інстанцій, однак, вимог наведених норм матеріального і процесуального права не дотримались.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки товарів позивачу від ПП «КФ «Парадигма» встановлений, а отже позивач правомірно збільшив валові витрати та податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних від імені цього товариства. Такий висновок обґрунтований посиланням на оцінку доданих до матеріалів справи розрахункових документів як щодо поставки позивачу від ПП «КФ «Парадигма» товарів, так і щодо подальшої реалізації позивачем цих товарів іншим субєктам господарювання. При цьому суд виходив з того, що у кримінальному провадженні, порушеному відносно директора ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_5, не встановлена особа, яка підписувала документи від імені цього підприємства.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що як в договорах від 01.10.2008 № 01/10-08, так і в податкових накладних особою, яка діяла від імені ПП «КФ «Парадигма», вказано ОСОБА_5.

У той же час, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 визнано винним громадянина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 358, частиною 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), частиною 2 ст. 27, частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво при створенні ПП «КФ «Парадигма»). Вироком встановлено, що ОСОБА_5, керуючись корисливими мотивами та з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив за пропозицією невстановленої особи на ім'я ОСОБА_6, від якого отримав винагороду, реєстрацію ПП «КФ «Парадигма». Після здійснення державної реєстрації ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_5 передав документи щодо цього підприємства невстановленій особі, будь-яких дій від імені ПП «КФ «Парадигма» не вчиняв і не уповноважував на це інших осіб.

За встановленого у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 факту використання ПП «КФ «Парадигма» з метою прикриття незаконної діяльності із залученням ОСОБА_5, який не мав відношення до господарської діяльності цього підприємства та від імені якого підписані податкові накладні, надані на підтвердження правомірності формування валових витрат і податкового кредиту, який (зазначений факт) в силу частини 4 ст. 72 КАС України має преюдиційне значення для цієї адміністративної справи, у суду не було підстав для висновку про правомірне збільшення позивачем валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ПП «КФ «Парадигма». До того ж, такий висновок суд зробив без врахування обставин у справі щодо відсутності у позивач на час перевірки журналу обліку вантажів, що надійшли (типова форма М-1, призначена для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей), а надані позивачем контролюючому органу товарно-транспортні накладні та шляхові листи щодо перевезення вугілля не містять інформації щодо здачі-прийняття вантажу, обов'язковість якої передбачена типовою формою № 2, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), а зміст зафіксованої в них інформації щодо кількості перевезеного вантажу, маршруту ставить під сумнів її об'єктивність. Згідно із дорожніми листами, товарно-транспортними накладними, наданими при перевірці, одним автомобілем КАМАЗ 5511 з вантажопідйомністю 10 тн за період з 02.06. по 13.06.2009 було перевезено 5230 тн вугілля за маршрутом м. Луганськ - м. Антрацит, що з врахуванням відстані між цими містами свідчить про те, що за одну добу водій автомобіля повинен був бути в дорозі впродовж 148 годин (а.с.31-32, т.1). Хоча ці обставини вочевидь ставлять під сумнів факт перевезення вантажу, суди попередніх інстанцій не звернули на них увагу, тоді як саме вони в сукупності з обставинами, встановленими вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010, дають підстави зробити висновок, що ДПІ доведено, що надані позивачем під час перевірки не підтверджують задекларовані ним суми валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев