Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/29737/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прилуцького міськрайонного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суд від 05 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Прилуцького міськрайонного центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулася із позовом, в якому просила зобов'язати Прилуцький міськрайонний центр зайнятості виконати п. 2, 3, 4, 6, 7 вимоги інспекції від 27 січня 2012 року .

Позов мотивовано тим, що інспекцією під час проведення ревізії центру зайнятості встановлено придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг за завищеними цінами, внаслідок чого держбюджету завдано збитків. Вимогою інспекції зобов'язано центр зайнятості усунути виявлені під час ревізії порушення, у строк передбачений у вимозі, порушення не усунуто.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суд від 05 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано центр зайнятості виконати п. 2, 3, 4, 6, 7 вимоги інспекції від 27 січня 2012 року.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що рішеннями у справі про визнання протиправними та скасування п. 2, 3, 4, 6, 7 вимоги інспекції від 27 січня 2012 року встановлено їх законність. Отже враховуючи наведене невиконання пунктів вимоги у передбачені строки є протиправним.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України центр зайнятості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності центру зайнятості за період 2009-2010 роки та 9 місяців 2011 року.

За наслідками проведення ревізії було складено акт №15-21/25 від 16.12.2011 року ревізії фінансово-господарської діяльності центру зайнятості за 2009-2010 роки та 9 місяців 2011 року, в якому встановлено ряд порушень чинного законодавства України.

На підставі встановлених в акті ревізії порушень інспекцією направлено вимогу про усунення виявлених порушень від 27.01.2012 року № 2-17/160, пунктами якої: п. 2, 3, 6, 7 зобов'язано вжити заходів щодо стягнення та повернення зайво сплачених коштів. В іншому випадку, стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 133-136 КЗпП; п. 4 зобов'язано центр зайнятості провести роботу по поверненню (відшкодуванню) отриманих 15 особами коштів. Відповідною вимогою визначено дату для усунення виявлених порушень та відшкодування збитків.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку не усунено вказані порушення акту ревізії, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 №1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.

За цих обставин суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, прийшли до помилкового висновку.

За викладеного постанова Чернігівського окружного адміністративного суд від 05 березня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Прилуцького міськрайонного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суд від 05 березня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області відмовити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець