Історія справи

Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року у справі №804/3535/13-а
Постанова ВАСУ від 24.02.2015 року у справі №804/3535/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/36532/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Ланченко Л. В. Титенко Т. М. Кононович О. М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» та Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 рокуу справі№ 804/3535/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 804/3535/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 3 444 948,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року на суму 266 703,38 грн. Визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 0000312210. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові, прийняти нове про задоволенні позовних вимог в цій частині. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139, п. 191.2 ст. 161 Податкового кодексу, ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 11, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач також оскаржив судові рішення до Вищого адміністративного суду України. Стверджуючи про порушенням судами норм матеріального права, а саме: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. п. 138.4, 138.1 ст. 138 Податкового кодексу, ст. 3 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», скаржник просить скасувати судові рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року складено акт № 565/221 від 19.06.2011 року, яким зафіксовані порушення, зокрема: пп. пп. 14.127, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року:

- № 0000312210, яким збільшено позивачу податок на прибуток на суму 95 683,25 грн.,

- № 0000322210, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток на 3 750 539,00 грн.

- № 000332210, яким зменшено на суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 288 715,00 грн.

Підставою для висновку відповідача щодо завищення витрат на загальну суму 802 767,46 грн. стала реалізація позивачем продукції за цінами нижче собівартості.

Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції, а тому позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно із пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 цього Закону податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

При цьому, судами обґрунтовано зазначено, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі № 21-13а-11.

Відповідач вважає неправомірним віднесення до складу витрат операційної діяльності нараховані відсотки в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року в розмірі 890 981,03 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 року, у відповідності до якого позивач отримав кредит у розмірі 3 000 000,00 грн. під 17 - 20 % річних.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Отже, витрати на нарахування процентів за користування позикою включаються до фінансових витрат в порядку, встановленому пунктом 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в тому звітному періоді, за який платнику податку на прибуток належить сплатити такі проценти, які останній визнає, незалежно від фактичної їх сплати позичальнику, що спростовує доводи відповідача стосовно того, що оскільки позивач фактично не сплачує відсотки по кредиту, то останній не в праві відносити їх до витрат операційної діяльності.

Посилання відповідача щодо оскарження в судовому порядку кредитного договору є необґрунтованими, оскільки станом на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи судом кредитний договір не визнано недійсним, а тому останній є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо стосується незазначення позивачем в декларації за 2-4 квартали 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 1 897 224,58 грн., оскільки дана сума виникла на підставі акта перевірки від 16.06.2011 року № 517/231/03326877 та є узгодженими податковим зобов'язанням, то суд зазначає наступне.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 1 897 224,58 грн. в межах строку сплати такого податкового зобов'язання.

Рішення про розгляд заяви та залишення скарги без задоволення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 29.09.2011 року № 28675/10/25-008 позивач отримав 05.10.2011 року, що підтверджується копією рішення від 29.09.2011 року № 28675/10/25-008.

20.10.2011 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 21.10.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а/0470/13246/11.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а/0470/13246/11 не набрала законної сили станом на день проведення перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та розгляду справи, у зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року у справі № 2а/0470/13246/11, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 14.05.2013 року.

Отже, підстави для зменшення витрат по вказаному епізоду відсутні.

В акті перевірки відповідачем зазначено про відсутність безпосереднього зв'язку між витратами позивача на виплату винагороди по агентським договорам, які укладені з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) та його господарською діяльністю.

Щодо вказаних контрагентів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Між позивачем та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) укладено договір про надання послуг № 67/11 від 30.11.2011 року, у відповідності до умов якого Danstar Projects Limited (Віргінські острови) зобов'язувалась надати товариству рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів позивача, а позивач зобов'язався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги Danstar Projects Limited (Віргінські острови). Факт виконання договору підтверджується актом № 1 від 22.12.2011 року, платіжними дорученнями.

Між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» укладено агентський договір б/н від 01.06.2011 року, у відповідності до умов якого товариство надало ТОВ «Пром Альянс ЛТД» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача. Факт виконання договору підтверджується актом виконання агентського договору № 08/07 від 08.07.2011 року та актом передачі комерційної інформації № 5/1 від 10.06.2011 року. Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Пром Альянс ЛТД» у повному обсязі.

Між позивачем та ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» укладено агентський договір № 331 від 31.03.2010 року, у відповідності до умов якого товариство надало ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача. Факт виконання договору підтверджується актом виконання агентського договору № 1/2 від 14.06.2011 року. Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» в повному обсязі.

Між позивачем та ТОВ «Веста - Дніпро» укладено агентський договір № 42/11 від 04.04.2011 року, у відповідності до умов якого товариство надало ТОВ «Веста - Дніпро» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача. Факт виконання договору підтверджується актом виконаних робіт № 01/1104 від 11.04.2011 року та актом передачі інформації № 02/1104-П від 11.04.2011 року. Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Веста - Дніпро» у повному обсязі, що підтверджується Актом перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року.

ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» на момент надання позивачу послуг, складання актів виконання договорів були платниками податку на додану вартість.

Згідно із п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в т.ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівника підрозділів, що забезпечують збут.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. п. 138.4, 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України).

Оскільки адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг, в т. ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут, прямо не віднесено Податковим кодексом України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які перераховано у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, то останні визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основною метою укладених договорів позивача з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) слугувало просування продукції, яку виробляє позивач, на ринку та продаж такої продукції. Суди вважали витрати, понесенні позивачем на оплату послуг за вказаними вище агентськими договорами, прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що первинні документи, які підтверджують факт виконання вказаних вище агентських договорів, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі необхідні реквізити.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що агентські договори, які укладено позивачем з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови), пов'язані з господарською діяльністю позивача, останній мав право на формування витрат та податкового кредиту за наслідком їх здійснення.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності зв'язку цих операцій з господарською діяльністю позивача викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Проте, згідно з п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу.

У відповідності до п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 143-р «Про перелік офшорних зон» до офшорних зон віднесено Віргінські острови (США) та Британські Віргінські острови.

Danstar Projects Limited, яке має своїм місцезнаходженням Віргінські острови, надав позивачу послуги з маркетингу, реклами, не надано позивачу виписки із правоустановчих документів Danstar Projects Limited, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента.

Вартість таких послуг по договору з Danstar Projects Limited складає 359 518,50 грн., позивачем сплачено 239 679,00 грн., та рахується кредиторська заборгованість, а до витрат віднесено 305 591,00 грн., що становить 85% від всієї суми договору.

Відповідно до п. 161.2 ст. 162 Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Тобто, платник повинен формувати витрати з урахуванням витрат, понесених на оплату вартості товарів (робіт, послуг), а не від всієї суми договору.

Оскільки позивачем сплачено по вказаному договору 239 679,00 грн., то у відповідності до вказаних положень Податкового кодексу України, товариство має право на віднесення до витрат 203 727,00грн.

Отже, позивач безпідставно збільшив суму витрат по операціям з Danstar Projects Limited з на суму 101 864,00 грн. (305 591,00 грн. - 203 727,00 грн.).

Враховуючи наведене та відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 3 444 948,00 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 3 648 675,00 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем до податкового кредиту двічі включено суми податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 22 011,77 грн.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Інформмакрет» № 7 від 23.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 1 961,91 грн., проте, включив дану податкову накладну до реєстру отриманих податкових накладних за червень-грудень 2011 року та за січень-березень 2012 року, відобразивши одну і ту саму податкову накладну у реєстрах отриманих податкових накладних двічі.

Аналогічна ситуація виникла і з податковими накладними ДП «Придніпровська залізниця» № 649/100 від 30.06.2011 року на суму ПДВ в розмірі 1 385,88 грн., ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року на суму ПДВ в розмірі 14 566,93 грн., ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року на суму ПДВ в розмірі 1 166,66 грн.

Крім того, податкова накладної ТОВ «Надра Приазов'я» № 15 від 20.02.2012 року на суму ПДВ в розмірі 2 930,40 грн. виписана на користь ТОВ «ВО «Зоотовари», а тому позивач протиправно відобразив її у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідно протиправно відніс суму ПДВ до податкового кредиту.

Оскільки платником не спростовано вказані порушення, відповідач правомірно зменшив від'ємне значення ПДВ згідно зі податковим повідомленням-рішенням № 0000332210 від 17.07.2012 року на суму 22 011,77 грн.

В іншій частині податкове повідомленням-рішенням № 0000332210 від 17.07.2012 року вірно скасовано судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки висновки відповідача про відсутність зв'язку спірних операцій із господарською діяльністю позивача та реалізацію товару продукції за цінами нижче собівартості, які стали підставою донарахування спростовані судами першої та апеляційної інстанціями, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача - залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 804/3535/13-а скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000322210 від 17.07.2012 року.

В цій частині прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000322210 від 17.07.2012 року в частині зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на суму 3 648 675,00 грн.

В іншій частині Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 804/3535/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Л. В. Ланченко