Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/18105/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Моторного О.А.,

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Арендарчука О.Ю.,

прокурора Гудименко Ю.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 по справі №2а-18977/09/0370 (№26971/10/9104) за позовом Приватного підприємства «Євросервіс-Любомль» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Євросервіс-Любомль» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.05.2009 №0000252301/0 та №0000641501/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області 07.03.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.04.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності Приватного підприємства «Євросервіс-Любомль» з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством в вересні місяці 2008 року завищено податковий кредит на 2504994,00грн.; підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в декларації за 9 місяців 2008 року на суму 7838588,00грн.

За результатами перевірки Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією складені акти від 15.04.2009 №76/15-33653123 та від 15.04.2009 №75/16-33653123 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2009 №0000252301/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3757491,00грн.; від 15.05.2009 №0000641501/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватного підприємства на суму 2547541,10грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року та податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року відображено суми ПДВ та витрат по операціях імпорту товарів в попередніх періодах 2007 року, що не може свідчити про завищення показників звітного періоду.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що у звітних періодах платником податків можуть відображатися суми ПДВ та витрат, підтверджених первинними документами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем включено до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року суми ПДВ, нараховані (сплачені) підприємством при імпорті товарів та до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2008 року у складі валових витрат, пов'язаних з придбанням імпортних товарів, суми витрат та ПДВ, що не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Окрім того, як встановлено перевіркою, у спірному періоді позивачем не імпортувалися товари на митну територію України.

Посилання позивача на те, що підприємством було допущено помилку в заповненні рядків декларацій та віднесено за звітні періоди 2008 року до податкового кредиту та валових витрат відповідно суми ПДВ та витрат, сплачених і не врахованих в попередніх звітних періодах 2007 року є необґрунтованим, оскільки у випадку виявлення помилок у показниках раніше поданих декларацій платник податків має право надати уточнюючий розрахунок або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за звітний податковий період, проте у відповідних рядках.

В той же час, відображення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат попередніх періодів у складі відповідних сум звітного періоду свідчить про завищення підприємством показників звітного періоду, у зв'язку з чим податковим органом обґрунтовано зменшено суму податкового кредиту за вересень 2009 року та валових витрат за 9 місяців 2008 року.

За таких обставин, визначення позивачу грошових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.05.2009 №0000252301/0 та №0000641501/0 здійснено податковим органом правомірно.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 по справі №2а-18977/09/0370 (№26971/10/9104) скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: А.М. Лосєв

О.А.Моторний