Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/50828/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі за позовом Комунальної установи "Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання недійсними та скасування пунктів вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальна установа «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.Василька» звернулася до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про відкликання позовних вимог, просив визнати недійсним та скасувати п. 2 та п. 3 вимоги №15-041-23-14/3940 від 19.04.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року, позов задоволено. Скасовано пункт 2 та 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області № 15-041-23-14/3940 від 19.04.2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна фінансова інспекція в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками ДФІ в Одеській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Комунальної установи «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім..В.Василька» за період з 01.01.2010 року по завершений звітній період 2013 року.

За результатами проведеної ревізії складений Акт ревізії від 05.04.2013 року, у якому, зокрема, вказано, що в порушення вимоги п.4 наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 (зі змінами) «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі єдиної тарифної сітки», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (зі змінами), п.12 Постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 (зі змінами) в частині виконання додаткової роботи (збільшення установленого обсягу робіт), при встановленні посадових окладів і тарифних ставок, надбавок та доплат у ревізійному періоді 2010-2012 років встановлено доплату за ведення військового обліку начальнику відділу кадрів, внаслідок чого зайво нарахована та виплачена заробітна плата на загальну суму 61914,44 грн. А також в порушення вимог ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами), ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-ХІІ (зі змінами) та розділу IV п.15 Колективного договору зареєстрованого в Управлінні економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради 18.07.2008 за № 02/366-020, за рахунок бюджетних коштів проведено покриття видатків на оплату додаткових відпусток за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів 37 працівникам Театру, в той час коли необхідно провести оплату додаткових відпусток за рахунок коштів Установи, що передбачено розділом IV п.15 Колективного договору, внаслідок чого зайво нараховано та виплачено бюджетних коштів працівникам на загальну суму 29441,42 грн., чим завдано матеріальну шкоду (збитки) Театру на відповідну суму.

За результатами проведеної ревізії на підставі акта № 041-11/222 ДФІ в Одеській області було пред'явлено КУ «Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В.Василька» вимогу про усунення виявлених ревізією порушень № 15-041-23-14/3940 від 19.04.2013р., зокрема у п. 2 зобов'язано перерахувати в дохід обласного бюджету грошові кошти в сумі 29,44 тис. грн.. за рахунок яких проведено покриття видатків Установи на оплату додаткових відпусток за ненормований робочий день, тривалістю 7 днів та п. 3 вимоги відрахувати із заробітної плати відповідно до вимог КЗпП з ОСОБА_4, зайво виплачені грошові кошти в сумі 45,24 тис. гривень в іншому випадку стягнути з директора ОСОБА_5, та головного бухгалтера ОСОБА_6, винних у зайвих грошових виплатах, кошти в сумі 45,24 тис. грн.., у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП, провести перерахунок та відповідні взаємозвірки з Пенсійним фондом, щодо коштів перерахованих, таких як Єдиний соціальний внесок у сумі 16,67 тис. грн.. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, в якій зазначено, зокрема, про необхідність вчинити дії щодо відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року № 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Комунальної установи "Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання недійсними та скасування пунктів 2, 3 вимоги №15-041-23-14/3940 від 19.04.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: