Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/77425/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Степашко О.І., Федоров М.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011

у справі № 2-а-713/10/1070

за позовом СПД ОСОБА_1

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Білоцерківська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 10.04.2009 № 0001940171/0/1370/216/НОМЕР_1, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 147 305,21 грн. (у тому числі 1 073 652,61 грн. за основним платежем та 1 073 652,61 грн. за штрафними санкціями);

від 10.04.2009 № 0001930171/0/1369/218/НОМЕР_1 про зобов'язання СПД ОСОБА_1 сплатити прибутковий податок у сумі 809 379,63 грн.;

від 10.04.2009 № 0001950171//1369/218/НОМЕР_1, за яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 32500 грн.;

а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.04.2009 № 000196/1371/215/НОМЕР_1 про визначення СПД ОСОБА_1 штрафу в сумі 11,02 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011, у позові відмовлено.

Посилаючись на незаконність названих судових актів, СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги СПД ОСОБА_1, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані акти індивідуальної дії були прийняті за наслідками проведення виїзної планової документальної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, оформленої актом від 03.04.2009 № 1147/17-1/53/НОМЕР_1.

Підставою для донарахування позивачеві оспорюваних сум з ПДВ та з прибуткового податку став факт формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з контрагентами (товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекс», приватним підприємством «Тігрес», товариством з обмеженою відповідальністю «Автодеталь», приватним підприємством «Сінтез», товариством з обмеженою відповідальністю «Родос», товариством з обмеженою відповідальністю «Леда», товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд», товариством з обмеженою відповідальністю «Агро», акціонерним товариством закритого типу «Астрон», закритим акціонерним товариством «Спецтехнік»), які не були зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти господарювання та не перебували на податковому обліку (що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та з Реєстру платників податку на додану вартість).

Розглядаючи зазначений епізод, попередні судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі суб'єкта господарювання (як це випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відсутність реєстрації контрагентів позивача як юридичних осіб на момент виконання операцій, що відображалися у податковому обліку позивача, свідчить про те, що відповідні особи не існували як учасники ділового обороту, а тому господарські операції не могли відбутися.

Факт формування позивачем даних податкового обліку за правовідносини з неіснуючими підприємствами на підставі завідомо підроблених документів, що призвело до ухилення від оподаткування, було встановлено і вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2011 у справі № 1-4/11 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 212 (ухилення від сплати податків), 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.

Наведені обставини виключають право платника (позивача у справі) на зменшення валових витрат та податкового кредиту за спірними фіктивними операціями, оформленими штучним документообігом, та обумовлюють правомірність оспорюваних донарахувань податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 32500 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2009 № 0001950171//1369/218/НОМЕР_1 став установлений податковим органом факт непроведення позивачем через реєстратор розрахункових операцій виручки у сумі 6500 грн., одержаної від реалізації товарів (робіт, послуг).

На обґрунтування цього висновку податкова інспекція посилається на факт внесення позивачем на розрахунковий рахунок у банку коштів у вказаній сумі з призначенням платежу «надходження від усіх видів платних послуг», які були кваліфіковано ДПІ як виручку від розрахункових операцій, що підлягає проведенню через РРО.

Однак обставин, які б свідчили про одержання позивачем спірної суми коштів саме як виручки від продажу товарів, робіт, послуг, податковим органом не доведено.

Відповідно ж до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами не було встановлено, внаслідок яких саме операцій з реалізації послуг СПД ОСОБА_1 було отримано кошти у сумі 6500 грн., яким чином ці операції оформлювалися позивачем. У той же час відповідно до вимог пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Також необхідне зазначити і про невідповідність форми рішення, за яким відповідні санкції застосовані, вимогам чинного законодавства. Адже штрафні санкції за порушення правил здійснення розрахункових операцій не є податковим зобов'язанням, що виключає можливість їх накладення за податковим повідомлення-рішенням.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, тоді як касаційним судом не встановлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у поданій скарзі та які є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позовні вимоги у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2-а-713/10/1070 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2009 № 0001950171//1369/218/НОМЕР_1.

У цій частині позов задовольнити.

3. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2-а-713/10/1070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.І. Степашко М.О. Федоров