Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2016 р. м. Київ К/800/26007/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, треті особи: ДП "Дніпро сервіс ВАТ "Компанія Дніпро", КТ ПП "Компанія Дніпро", Виробничий Концерн "Дніпро" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (надалі - відповідач), в якому просила:

- визнати відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачці за віком на пільгових умовах, починаючи з 09 квітня 2014 року.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 20 вересня 1982 року по 09 квітня 1996 року позивач працювала на Херсонському заводі напівпровідникових приладів імені 50 років СРСР виробничого об'єднання «Дніпро» на посаді заливальника компаундів.

Влітку 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно п.« 2» Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування». На день звернення позивачкою до УПФ України в м. Херсоні із вказаною заявою, вона фактично досягла 55-річного віку.

На підставі чого, протоколом № 44 УПФ України в м. Херсоні від 02 липня 2014 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Незгода з вищенаведеними обставинами, обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов'язок проведення атестації робочих місць покладено законодавцем на керівників підприємств, тому непроведення атестації робочого місця не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за Списком №1 на пільгових умовах відповідно до п."а" ч. 1 ст. 13, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731. Згідно з пунктом 3 Порядку при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку, що проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до п. 1 Порядку атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

У відповідності до ч. 3 п. 4 Порядку позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами встановлено та підтверджено дослідженими матеріалами справи, що у спірному періоді на підприємстві, де працювала позивач дійсно не проводилася атестація її робочого місця.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно п. « 2» Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13.

Частина перша статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суди привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні - задовольнити. Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, треті особи: ДП "Дніпро сервіс ВАТ "Компанія Дніпро", КТ ПП "Компанія Дніпро", Виробничий Концерн "Дніпро" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.