Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/72957/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р.

у справі №2а/1270/3815/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції

до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р., позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача звільнити з під обтяження податковою заставою нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: будівлі адміністративного комплексу - А - шл.бл., загальною площею 44.1 кв.м., будівлі складу - Б - шл.бл., загальною площею 9.8 кв.м., будівлі гаражу - В - цегл., загальною площею 605,8 кв.м., будівлі складу - Г - цегл., загальною площею 336,5 кв.м., споруди огорожі - №1 - 6, І, ІІ, ІІІ, що знаходяться за адресою: смт.Дубівський міста Антрацит Луганської області, вул.Гагаріна №15, з відображенням звільнення з під обтяження у Державному реєстрі обтяжень, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Банком та Приватним підприємством «Експрес» 04.12.2006 р. було укладено кредитний договір №011/11-48/20, за умовами якого ПП «Експрес» отримало кредит у poзмipi 216 000,00 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПП «Експрес» та Банком укладено договір іпотеки від 07.12.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу Шульженко Л.С. в реєстрі за №3078, згідно умов якого в іпотеку Банку передане нерухоме майно - нежитлові будівлі, а саме: будівля адміністративного комплексу - Б. шл.бл., загальною площею 44.1 кв.м, будівля складу - Б-шл.бл., загальною площею 9.8 кв.м, будівля гаражу - В - цегл., загальною площею 605,8 кв.м., будівля складу -Г - цегл., загальною площею 336, 5 кв.м., споруди огорожі - №1-6, 1, 11, III, що знаходяться за адресою: смт. Дубівський міста Антрацит Луганської області, вул. Гагаріна №15.

Приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу Шульженко Л.С. була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі іпотеки нерухомого майна та внесено запис до реєстру заборон за № 83, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному державному peєcтpi заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.12.2006 р. №10362904.

Тобто, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку» та п. 4 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотеки, затвердженого постановою Кабінету Miністрів України 31.03.2004 р. №410 було здійснено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 07.12.2006 р. №10363374.

Згідно пунктів 1.1, 5.5 укладеного між ПП «Експрес» та Банком договору іпотеки від 07.12.2006 р., іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Так, у зв'язку з невиконанням ПП «Експрес» зобов'язань за кредитним договором від 04.12.2006 р. №011/11-48/20 позивач звернувся до Господарського суду Луганської області із позовом про стягнення заборгованості з ПП «Експрес».

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.05.2010 р. у справі №4/80 позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Райффайзен Банк Аваль до ПП «Експрес» про стягнення 122 976,87 грн. задоволено, шляхом стягнення з ПП «Експрес» на користь Банку заборгованості за кредитним договором № 011/11-48/20 від 04.12.2006 р.

Господарським судом Луганської області 11.06.2010 р. був виданий наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 27.05.2010 р. у справі №4/80.

Постановою від 29.10.2010 р. № 22225924 відкрито виконавче провадження.

У межах відкритого виконавчого провадження було встановлено, що нежитлові будівлі, які перебувають в іпотеці Банку, знаходяться у податковій заставі, яку було зареєстровано на підставі акту опису Антрацитівської ОДПІ від 28.02.2011 р. №5/24, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному peєcтpi обтяжень рухомого майна №30524728 від 03.03.2011 р.

Так, листом від 05.04.2012 р. № С13-114-1-3/1857 Луганська обласна дирекція АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулась до відповідача з проханням припинити податкову заставу на об'єкт нерухомого майна та виключити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що знаходиться в іпотеці в Банку з метою звернення стягнення на нього, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником Банку умов кредитного договору.

Відповіддю від 27.04.2012 р. №1122/10/19-105 зазначений лист Банку залишено без задоволення та повідомлено позивача про те, що згідно п. 93.2 ст. 93 Податкового кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних peєcтpiв застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує будь-яку з подій, визначених п.п. 93.1.1 - 93.1.5 п. 93.1 цієї статті, у зв'язку з чим відсутні підстави для припинення податкової застави та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомою майна.

Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 Податкового Кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність у ПП «Експрес» податкового боргу на час прийняття рішення про опис майна в податкову заставу не заперечується, вказане рішення прийнято уповноваженою особою у межах її компетенції та за наявності законних підстав.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Тобто п.89.5 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік майна на яке не поширюється право податкової застави.

Згідно п. 87.2 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 вказаної статті визначено майно, яке не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (п.п. 87.3.1); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» (п.п. 87.3.7).

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем по різному визначено майно «на яке поширюється право податкової застави» та майно «яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу».

Спірним питанням у даній справі є можливість опису у податкову заставу майна, яке платником податків раніше було надано у заставу іншим особам.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що нежитлові будівлі, які належать ПП «Експрес», не можуть бути передані в податкову заставу, ґрунтується на тому, що вказане майно перебуває у заставі на умовах іпотеки у позивача.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів, оскільки на вказане майно розповсюджується право податкової застави, але на час його перебування у заставі у інших осіб щодо нього встановлені обмеження можливості використати це майно як джерело погашення податкового боргу, але це не є перешкодою для опису такого майна у податкову заставу у відповідності до положень п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України, та відповідно встановлення щодо нього обтяжень поряд з обтяженнями, пов'язаними із договором іпотеки.

Крім того, п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Оскільки суду не надано доказів вчинення відповідачем заходів, спрямованих на продаж майна ПП «Експрес», яке перебуває у заставі на підставі іпотечного договору, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів діями відповідача щодо обтяження майна ПП «Експрес» податковою заставою, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 р. у справі №2а/1270/3815/2012 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.