Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/49394/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

за участю секретаря судового засідання: Слободян О.М

за участю представників позивача - Пелех Ю.В., Чайківська Ю.Д. та представників відповідача - ОбєщенкоС.М., Хохлюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі також - підприємство) до Державної фінансової інспекції в Житомирській області, за участю Коростенської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, про визнання нечинною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції № 06-06-17/9562 від 21.12.2012 року.

В обґрунтування позову вказав на необґрунтованість пред'явлених підприємству вимог.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 4, 5, 6, 7, 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області №06-06-17/9562 від 21.12.2012 р. Визнано протиправним та скасовано п. 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області №06-06-17/9562 від 21.12.2012 р. у частині: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи в сумі 937772,60 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.08.2012 року по 06.11.2012 року Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області проведено ревізію фінансово - господарської діяльності в ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" за ІІ-ІV квартал 2010 року, 2011 рік та завершальний звітний період 2012 року.

За результатами ревізії складено акт № 06-06-09/093 від 13 листопада 2013 року.

21 грудня 2012 року інспекцією направлено підприємству вимогу № 06--06-17/9562 про усунення виявлених ревізією в ДП "Житомирський облавтодор" порушень законодавства з фінансових питань. Зміст вимог, які було пред'явлено Інспекцією, полягав у зобов'язанні підприємство вжити заходів по відшкодування дебіторської заборгованості; поверненні підрядними організаціями понесених підприємством зайвих виплат внаслідок завищення вартості виконаних робіт; провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених підприємством сум; проведенні претензійно-позовної роботи з орендарями та отримувачами послуг щодо відшкодування останніми безоплатно отриманих послуг; проведенні позовної роботи щодо повернення позики, виданої працівникам апарату управління; стягненні з винних осіб нестачу товарно-матеріальних цінностей; проведенні претензійно-позовної роботи з постачальниками щодо відшкодування завданої останніми шкоди внаслідок придбання бітуму та ПММ за завищеними цінами.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець