Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року місто Київ К/9991/76633/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними рішень, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркон» звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 №100000003/2012/012150/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012152/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012149/2, від 26.03.2012№ 100000003/2012/012151/2; скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.03.2012 №100190000/2/00984, від 26.03.2012 №100190000/2/00983, від 26.03.2012 №10019100000/2/00985, від 26.03.2012 №10019000/2/00986; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачених митних платежів у розмірі 1363561,94 грн., у тому числі, мито у розмірі 364924,41 грн., податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською регіональною митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийняті рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів, що призвело до надмірної сплати митних платежів у розмірі 1363561,94 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, позов задоволено:

скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 №100000003/2012/012150/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012152/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012149/2, від 26.03.2012 №100000003/2012/012151/2;

скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Київської регіональної митниці від 26.03.2012 №100190000/2/00984, від 26.03.2012 №100190000/2/00983, від 26.03.2012 № 10019100000/2/00985, від 26.03.2012 № 10019000/2/00986;

cтягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» надмірно сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон» під час оформлення вантажних митних декларацій від 10.06.2012 № 100190000/2012/323445, від 22.06.2012 № 100190000/2012/323781, від 19.06.2012 № 100190000/2012/323436, від 14.05.2012 № 100190000/2012/318995 наступні митні платежі: мито у розмірі 364924,41 грн. і податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн., всього - 1363561,94 грн;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 копійок.

У поданій касаційній скарзі Київська регіональна митниця із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2010 між позивачем та компанією Hangzhou Xiaoshan Qiaonan Weaving Co., Ltd (Китай) укладено контракт №2, відповідно до умов якого покупець (позивач) придбавав у продавця товари (текстильні вироби). Загальна вартість контракту склала 1000000 Доларів США.

05 березня 2012 року позивачем з метою розмитнення придбаного на підставі зазначеного контракту товару відповідачу до митного оформлення подано наступні вантажно-митні декларації:

- №100190000/2012/311524, відповідно до якої позивач задекларував імпорт тканини «Сток» 500*300D PVC з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) для виготовлення сумок та тканини «Сток» 210D PU з покриттям вторинним ПУ (поліуретан) на загальну суму 23412,18 доларів США. Митну вартість товару визначено за ціною контракту.

- №100190000/2012/311522, відповідно до якої позивач задекларував імпорт тканини «Сток» з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) для виготовлення сумок 600*300D PVC, 300*300D PVC, 1680D SINGLE PVC, 500*300D PVC з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) та тканини «Сток» 210T з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) на загальну суму 21010,50 доларів США. Митну вартість товару визначено за ціною контракту.

- №100190000/2012/311526, відповідно до якої позивач задекларував імпорт тканини «Сток» з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) для виготовлення сумок (код згідно з міжнародними стандартами 5903109090) 500*300D PVC, 600*300D PVC з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид), тканини «Сток» 210D PU з покриттям вторинним ПУ та тканини «Сток» 210T PVC з покриттям вторинним ПВХ (полівінілхлорид) на суму 23073,83 доларів США. Митну вартість товару визначено за ціною контракту.

- №100190000/2012/311527 відповідно до якої позивач задекларував імпорт тканини «Сток» з вторинним ПВХ покриттям для виробництва сумок та тканини «Сток» 420D (200Dx400D) NYLON STONE-WASHED2-TONE PVC 0,50мм*54 з вторинним ПВХ покриттям для виробництва сумок на суму 16050,65 доларів США. Митну вартість товару визначено за ціною контракту.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого товару, митним органом відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, у позивача витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: пакувальні листи, бухгалтерську документацію, каталоги, специфікації, сертифікати якості, експортні ВМД країни-відправника, висновки експертних організацій.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, відповідачем прийняті рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 №100000003/2012/012150/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012152/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012149/2, від 26.03.2012 №100000003/2012/012151/2, відповідно до яких митну вартість імпортованих позивачем товарів визначено за резервним (шостим) методом.

Також, митним органом видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон Украни від 26.03.2012 №100190000/2/00984, від 26.03.2012 №100190000/2/00983, від 26.03.2012 №10019100000/2/00985, від 26.03.2012 №10019000/2/00986, згідно із якими позивачеві в якості умов, що забезпечують пропуск товару, визначено подання нових вантажно-митних декларацій із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

У подальшому, з метою випуску товару у вільний обіг позивачем митному органу подано нові ВМД від 14.05.2012 №100190000/2012/318995, від 10.06.2012 №100190000/2012/323445, від 22.06.2012 №100190000/2012/323781, від 19.06.2012 №100190000/2012/323436, якими задекларовано митну вартість вищезазначеного товару (тканин) з урахуванням спірних рішень про визначення митної вартості.

Внаслідок подання зазначених ВМД позивачем сплачено до бюджету митних платежів на 1363561,94 грн. більше, аніж самостійно задекларовано товариством при поданні первинних ВМД від 05.03.2012 №100190000/2012/311522, №100190000/2012/311524, №100190000/2012/311526, №100190000/2012/311527.

Вважаючи рішення митного органу про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності спірних рішень про визначення митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України як таких, що прийняті без обґрунтування причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Виходячи з протиправності рішень про визначення митної вартості товарів, а також зважаючи на те, що їх прийняття зумовило сплату митних платежів у розмірі більшому ніж первинно розраховано позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» надмірно сплачені під час оформлення вантажних митних декларацій від 10.06.2012 № 100190000/2012/323445, від 22.06.2012 № 100190000/2012/323781, від 19.06.2012 № 100190000/2012/323436, від 14.05.2012 № 100190000/2012/318995 наступні митні платежі: мито у розмірі 364924,41 грн. і податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн., всього - 1363561,94 грн.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень про визначення митної вартості та, відповідно, карток відмови у митному оформленні товарів, у той же час не погоджується із висновками судів щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплачених митних платежів.

Так, за змістом статті 265 Митного кодексу України від 11.07.2002, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно із пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку № 339, може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто, з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Так, згідно із частиною другою статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначення митної вартості товару, ввезеного позивачем відповідно до ВМД від 05.03.2012 № 100190000/2012/311522, № 100190000/2012/311524,№ 100190000/2012/311526 та № 100190000/2012/311527, здійснено митним органом із застосуванням шостого методу, у зв'язку з тим, що митна вартість товарів, заявлених позивачем до митного оформлення на підставі зазначених ВМД, була значно нижчою у порівнянні з рівнем цін на подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів на підтвердження митної вартості товару у відповідності до пункту 11 Порядку № 1766.

У той же час, митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причин неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, витребувавши майже весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Так, митницею не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відсутність чіткої вказівки на обставини, які відповідні документи мають підтвердити, позбавили декларанта можливості довести митному органу правильність визначення ним митної вартості товарів за ціною угоди, що імпортується, у спосіб, визначений Порядком №1766.

Так само, митним органом не спростовано дотримання декларантом всіх умов та вимог, встановлених статтею 267 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, чи невідповідність наданих позивачем документів та відомостей вимогам статті 264 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, зважаючи на недоведеність з боку митного органу виникнення у нього обґрунтованого сумніву щодо достовірності наданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень про визначення митної вартості товарів від 26.03.2012 №100000003/2012/012150/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012152/2; від 26.03.2012 №100000003/2012/012149/2, від 26.03.2012 № 100000003/2012/012151/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.03.2012 № 100190000/2/00984, від 26.03.2012 №100190000/2/00983, від 26.03.2012 №10019100000/2/00985, від 26.03.2012 №10019000/2/00986 як таких, що прийняті без обґрунтування причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову у вказаній частині.

У той же час, виходячи з приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень Верховного Суду України, колегія суддів не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту прав позивача у спірних правовідносинах шляхом задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України сплачених митних платежів.

Так, відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платниками коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364, (далі - Порядок повернення), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи затвердженого наказом Державної митної служби України, державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

За результатами аналізу наведених положень, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-21а14, 21-29а14).

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» надмірно сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон» під час оформлення вантажних митних декларацій від 10.06.2012 № 100190000/2012/323445, від 22.06.2012 № 100190000/2012/323781, від 19.06.2012 № 100190000/2012/323436, від 14.05.2012 № 100190000/2012/318995 наступні митні платежі: мито у розмірі 364924,41 грн. і податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн., всього - 1363561,94 грн.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року змінити, скасувавши в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» надмірно сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон» під час оформлення вантажних митних декларацій від 10.06.2012 № 100190000/2012/323445, від 22.06.2012 № 100190000/2012/323781, від 19.06.2012 № 100190000/2012/323436, від 14.05.2012 № 100190000/2012/318995 наступні митні платежі: мито у розмірі 364924,41 грн. і податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн., всього - 1363561,94 грн., а також в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 копійок.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Маркон» у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» надмірно сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон» під час оформлення вантажних митних декларацій від 10.06.2012 № 100190000/2012/323445, від 22.06.2012 № 100190000/2012/323781, від 19.06.2012 № 100190000/2012/323436, від 14.05.2012 № 100190000/2012/318995 наступні митні платежі: мито у розмірі 364924,41 грн. і податок на додану вартість у розмірі - 998637,53 грн., всього - 1363561,94 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Маркон" з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: