ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2015 р. м. Київ К/800/44019/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Приходько І.В., Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач, УПСЗН) здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положенням ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1996 року по 2013 рік включно, що дорівнює 85 розмірам мінімальних заробітних плат; визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат; зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положенням ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті позивачу за 2013 рік щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат; зобов'язано УПСЗН видати розпорядження про нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2013 рік з урахуванням проведених виплат, а Київський міський центр по нарахуванню та виплаті соціальних виплат - виплатити зазначену допомогу; в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за 2013 рік відповідач, всупереч вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправно виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року скасовано та ухвалено нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги за період з 1996 року по 2012 рік подані з пропуском строку звернення до суду. У 2013 році відповідачем правомірно здійснено нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі визначеному зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У доводах касаційної скарги зазначає, що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки застосуванню до спірних правовідносин підлягає Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від. 21.05.1963 року, а не ст. 99 КАС України. Крім того, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами в даному випадку застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» а не постанови КМ України, що істотно звужують його права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та має статус інваліда 2 групи, 1 категорії.

Позивач звернулася до із заявою, в якій посилалася на неправильність нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 1996 року по 2013 рік та просила про здійснення перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період з 1996 року по 2013 рік, а також одноразової грошової допомоги.

Листом відповідача від 08.10.2013 року, позивачу відмовлено в задоволенні її заяви.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в частині здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення, в тому числі інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Вказані положення неконституційними не визнавались.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлений розмір допомоги на оздоровлення.

Крім того, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам II групи одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

Враховуючи те, що позивач звернувся до УПСЗН Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації за виплатою вказаної компенсації у 2013 році, та з огляду на вищезазначені положення п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для виплати позивачу одноразової компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат згідно ст. 48 Закону.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в частині здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 1996 року по 2012 рік включно, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов поданий позивачем 15.04.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись ще у період з 1996 року по 2012 рік, звернувся до суду першої інстанції у квітні 2014 року, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, і підстави визнання причин пропуску такого строку поважними відсутні, тому адміністративний позов, в цій частині, що правильно зазначено судом апеляційної інстанції, подано з пропуском строку звернення до суду. Однак, з огляду на вимоги ст. 100 КАС України, вказані вимоги слід залишити без розгляду, а тому в цій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, частково скасовує рішення суду апеляційної інстанції і ухвалює в цій частині нове рішення про залишення позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року у справі № 754/5972/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахування і виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, в порядку та на умовах, визначених положенням ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1996 року по 2012 рік - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді І.Я. Олендер

І.В. Приходько

А.О. Рибченко