Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/48828/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Лосєв А. М. Маринчак Н. Є. Єгорова І. В. Наливайко С. Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Доброта» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 рокуу справі№ 2а-2788/10/0970 (78156/11/9104)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Доброта»до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській областіпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі № 2а-2788/10/0970 (78156/11/9104) позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0, № 0004932310/0 від 27.07.2010 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі № 2а-2788/10/0970 (78156/11/9104) скасовано та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1, пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 7, 11, 12, 33, 49, 69, 70, 72, 77, 81, 138, 141 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем проведеної планової виїзної перевірки ТОВ Агропромисловий комплекс «Доброта» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства складено акт № 1676/231/30953524 від 19.07.2010 року, яким зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3., п. 5.9 ст. 5; пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено валовий дохід на суму 11 414,00 грн., завищено валові витрати на суму 4 470 843,00 грн. та амортизаційні відрахування на суму 19 427,00 грн., пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 1 101 269,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) на 37 809,00 грн.; заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 1 063 460,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 року:

- № 0004922310/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 063 460,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 531 730,00 грн.,

- № 0004932310/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 121 628,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 031 948,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про відсутність реального виконання договорів, укладених позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», спростовуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові, оскільки первинні документи, отримані від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», є недостовірними та складені особою, яка не була керівником підприємства та не мала права на їх складання.

Колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Між ТОВ Агропромисловий комплекс «Доброта» та ВАТ «Прикарпаттяобленерго» укладено договори: № 2009/2716 від 04.09.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП № № 108, 140 (смт. Делятин); ЗТП № 52 (м. Яремча); та ремонт будівлі ПС 35/10/6 КВ «Яремча» філії «Яремчанський РЕМ»; № 2009/2331 від 17.07.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП № 303 (с. Стрільче); ЗТП № 447 (с. Топорівці); ЗТП № № 85, 385, 387 (м. Городенка) філії «Городенківський РЕМ»; № 2009/1929 від 15.06.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП № № 63, 90, ремонт будівель ПС 110/10/6 КВ «Надвірна»та ЗТП № № 405, 409, 413, 501 філії «Надвірнянський РЕМ».

З метою забезпечення виконання вказаних договорів позивачем залучено ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп» і укладено відповідні договори субпідряду.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню робіт, наведених в вищезазначених договорах субпідряду, підтверджується наявними у справі доказами.

На момент здійснення робіт ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» було зареєстровано, як платник податків, а також як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на висновок спеціаліста СБУ в м. Івано-Франківську, в якому зазначено, що податкові накладні підписані не директором ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_7, обґрунтовано відхилено судом першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним. Проте, до цього переліку не входить висновок спеціаліста.

З аналогічних підстав підлягають відхиленню доводи суду апеляційної інстанції відносно показань окремих працівників ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», які не були допитані як свідки в адміністративній справі.

Необгрунтованими є посилання апеляційного суду на висновок судової почеркознавчої експертизи № 1-320552 від 21.01.2011 року у зв'язку із відсутністю вказаного висновку в матеріалах справи, що суперечить ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Постановою Печерського районного суду від 07.12.2011 року встановлено вину керівника «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, зазначена особа звільнена від кримінальної відповідальності на підставі.

Проте, дана постанова не містить посилань на господарські взаємовідносини ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» з позивачем.

Крім того, на момент вирішення спору судом першої інстанції вказана постанова прийнята не була.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновки акта перевірки щодо наявності порушень з боку платника при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Проте, неможливо погодитись із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі, враховуючи наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року встановлено заниження податку на прибуток на 1 121 628,00 грн. у зв'язку із порушеннями, викладеними в п. п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3.

Зокрема, порушення, про яке вказано в п. 3.1.3 акта перевірки щодо завищення амортизаційних відрахувань в сумі 19 427,00 грн. за другий квартал 2009 року, вплинуло на прийняття повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0 від 22.07.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним порушенням, не врахував відсутність в позовній заяві заперечень щодо вказаного епізоду з відповідним обґрунтуванням.

Суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на наявність порушення при визначені амортизаційних нарахувань.

Враховуючи наведене, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0 від 22.07.2010 року в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 19 427,00 грн. та за штрафними санкціями 4 856,75 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в позові і цій частинні. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі..

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс «Доброта» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року у справі № 2а-2788/10/0970 (78156/11/9104) скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року скасувати в частині задоволення позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0 від 22.07.2010 року в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 19 427,00 грн. та за штрафними санкціями 4 856,75 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0 від 22.07.2010 року в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 19 427,00 грн. та за штрафними санкціями 4 856,75 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. М. Лосєв

Н. Є. Маринчак