Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/9991/43051/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А 0796 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0796 про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити грошове забезпечення,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії командування військової частини А 0796 та стягнути з відповідача надбавку за безперервну службу у розмірі 70% грошового утримання відповідно до Указу Президента України«Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу» № 389 від 5 травня 2003 року.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2011 року, позов задоволено. Зобов"язано військову частину А 0796 провести позивачу перерахунок різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу у розмірі 70 % згідно довідки від 15 травня 2008 року, починаючи з 1 червня 2003 року по 1 лютого 2005 року та стягнуто з відповідача на користь позивача нараховану різницю в розмірі 9314 грн. 75 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України у військові частині А 0796. Стаж роботи позивача складає більше 25 років. Згідно довідки військової частини А 0796 від 15 травня 2008 року № 296 про виплачене місячне грошове забезпечення в період з червня по жовтень 2003 року надбавка за безперервну службу позивача виплачувалась у розмірі 15% грошового утримання, з січня по серпень 2004 року, та в січні 2005 року - 15%, з вересня 2004 року по грудень 2004 року - 50%.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання надбавки за безперервну військову службу у розмірі 70% грошового утримання відповідно до Указу Президента України«Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу» № 389 від 5 травня 2003 року.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» Міністру оборони України, Міністру внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.

Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.

Згідно пункту 2 цього Указу Президента України виплату надбавок передбачено здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.

На підставі Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 Міністром оборони України видано наказ № 149 від 26 травня 2003 року «Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України».

Відповідно до п. 2 наказу Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.

Згідно п. 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року, виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Оскільки позивачу була сплачена щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України в межах наявного фонду грошового забезпечення, в розмірах, встановлених розпорядженням Міністра Оборони України від 26 травня 2003 року №146/2095, виданого на виконання Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу» та наказу Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року «Про затвердження інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України», то підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу військової частини А 0796 задовольнити.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до військової частини А 0796 про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити грошове забезпечення відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк