Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. Київ К/9991/12022/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Світловодська ОДПІ)

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-7806/09/1170

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1

до Світловодської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування рішення Світловодської ОДПІ від 16.07.2009 № 0001602300, згідно з яким СПД ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 21462 грн. за порушення пунктів 1, 2, 8, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено частково; оспорюване рішення скасовано в частині застосування до СПД ОСОБА_1 штрафу в сумі 21445 грн.; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач як суб'єкт сплати єдиного податку не зобов'язана використовувати РРО під час продажу товарів та вести облік товарних запасів.

Світловодська ОДПІ не погодилася з наведеним висновком попередніх судових інстанцій та звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що діяльність СПД ОСОБА_1 з продажу масел (які належать до паливно-мастильних матеріалів) не підпадає під пільговий режим оподаткування, що, в свою чергу, обумовлює наявність у позивача обов'язку дотримуватися вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 названого Закону під час реалізації зазначеної продукції.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних вимог Світловодської ОДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у період виникнення спірних правовідносин СПД ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. В ході проведення Світловодською ОДПІ перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (оформленої актом від 08.07.2009), було виявлено факт реалізації позивачем масла моторного без застосування РРО. Також в акті перевірки зафіксовано невиконання позивачем обов'язку з ведення обліку товарів за місцем їх реалізації.

Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача штрафу в загальній сумі 21445 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися, зокрема, на приписи пункту 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за змістом якого реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Однак при цьому суди не звернули увагу на те, що реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка за певних умов звільняє такого суб'єкта від обов'язку застосовувати РРО, залежить від виконання цим суб'єктом вимог, установлених Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Порушення ж умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених названим Указом, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується з урахуванням таких особливостей.

Так, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється, зокрема, на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.

З наведеного випливає, що режим оподаткування єдиним податком не розповсюджується на ті доходи суб'єкта малого підприємництва, які отримані від видів діяльності, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Визначення терміна «масла та мастила» наведено у додатку № 1 до Інструкції про порядок складання звітного загального енергетичного балансу за 1995 рік по формі N 1-ЗЕБ, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 17.08.1995 № 213, за змістом якого - це в'язкі вуглеводні, що мають великий вміст парафіну і дистилюються при температурі від 380° С до 500° С при вакуумній перегонці нафтових залишків після атмосферної перегонці нафти. Сюди включаються всі сорти масел, в тому числі консистентні мастила, мастила немінерального походження, регенеровані масла відновлені на нафтопереробних підприємствах.

Отже, діяльність СПД ОСОБА_1 з продажу масла моторного, не підпадає під режим оподаткування за спрощеною системою, у зв'язку з чим пункт 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не поширюється на спірні правовідносини.

З тих самих підстав не можна визнати об'єктивним і висновок судів про незаконність притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу а порядку статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Натомість приватні підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

А відтак невиконання цього обов'язку позивачем при здійсненні діяльності, яка не підпадає під спрощений режим оподаткування, обумовлює законність застосування до СПД ОСОБА_1 фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, як це передбачено статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові СПД ОСОБА_1

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-7806/09/1170 змінити в частині скасування рішення від 16.07.2009 № 0001602300 щодо застосування до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 штрафу в сумі 21445 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-7806/09/1170 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко