Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/32534/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012р. у справі № 2-а-7860/11/2070 за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання недійсним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати Рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №807000006/2010/300642/1 від 27.12.2010 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №807070005.2010.332259.001 від 27.12.2010 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161) надмірно нараховану Харківською митницею та сплачену ПП "СПС" суму ввізного мита 25174,26 грн. та податку на додану вартість 30209,11 грн., разом 55383,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано Рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів №807000006/2010/300642/1 від 27.12.2010р. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №807070005.2010.332259.001 від 27.12.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СПС» надмірно нараховану Харківською обласною митницею та сплачену Приватним підприємством «СПС» суму ввізного мита 25 174,26 грн. та податку на додану вартість 30 209,11 грн., разом 55 383,37 грн.

На постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012р. надійшла касаційна скарга Харківської обласної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Компанією Yancheng Hengding Native Products CO., LTD, 12.03.2010 р. укладено контракт № 120310-12. відповідно до якого Компанія Yancheng Hengding Native Products CO., LTD (постачальник) зобов'язувався поставити позивачу товар згідно специфікації "Часник подрібнений", 1 мм вагою 17000 кг за ціною 1,78 доларів США за 1 кг загальною вартістю 30260,00 доларів США" на умовах FOB (Shanghai, Китай) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс - 2000".

27 грудня 2010 року Приватним підприємством "СПС" до Харківської обласної митниці була подана Декларація митної вартості № 807070005.2010.332259.001, в якій було заявлено митну вартість Товару - "Часник подрібнений", 1 мм вагою 17000 кг за ціною 1,78 доларів США за 1 кг загальною вартістю 30260,00 доларів США", яка була визначена позивачем за 1-м методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з Декларацією митної вартості № 807070005.2010.332259.001 від 27 грудня 2010 року позивачем було подано до Харківської обласної митниці повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

Зокрема, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані до Харківської митниці наступні документи: - Декларація митної вартості № 807070005.2010.332259.001 від 27 грудня 2010 року (форма ДМВ-1); - Митна декларація (форма МД-2) № 807070005/2010/332296; - Зовнішньоекономічний контракт № 120310-12 від 12.03.2010 р.; - Специфікація № 8 від 24.09.2010 р.; - Інвойс № 00024886 від 20.10.2010 року; - Платіжне доручення в іноземній валюті № 172 від 03.12.2010р.; - Платіжне доручення в іноземній валюті № 176 від 10.12.2010р.; - Довідка експедитора BALTEX TRADE, CORP про вартість фрахту; - Рахунок на оплату фрахту; - Платіжне доручення про оплату фрахту; - Договір транспортного експедирування; - Копія вантажної митної декларації країни відправлення; - Двостороння заява продавця та покупця про відсутність пов'язаності; - Лист-пропозиція виробника (продавця товару); - Коносамент (Bill of lading); - Міжнародна товарно-транспортна накладна; - Сертифікат походження товару; - Сертифікат якості.

Однак митниця виказала сумніви щодо заявленої митної вартості товару та у декларації митної вартості зробила відмітку про необхідність подання додаткових документів згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20 грудня 2006 року, а саме, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи Декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів, однак такі вимоги митного органу виконав, зазначивши про неможливість їх виконання.

Харківською обласною митницею було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807070005.2010.332259.001 від 27 грудня 2010 року, видано картку відмови та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів № 807000006/2010/300642/1 від 27.12.2010 р., відповідно до якого митна вартість Товару - "Часник подрібнений", 1 мм вагою 17000 кг -становить 46070,00 доларів США із розрахунку 2,71 долара США за 1 кг, що на 0,93 долара США більше, ніж заявлена Позивачем митна вартість за 1 кг Товару.

Позивачем була подана нова вантажна митна декларація із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК України убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувавши додаткові документи (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,), передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Харківської обласної митниці щодо застосування третього методу визначення митної вартості товару.

Водночас, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СПС» надмірно нараховану Харківською обласною митницею та сплачену Приватним підприємством «СПС» суму ввізного мита 25 174,26 грн. та податку на додану вартість 30 209,11 грн., разом 55 383,37 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12 листопада 2014 року.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Харківської обласної митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" надмірно нараховану Харківською митницею та сплачену Приватним підприємством "СПС" суму ввізного мита 25 174,26 грн. та податку на додану вартість 30 209,11 грн., разом 55 383,37 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: